64. Конституція Японії 1946 р.

Промульгирована 3 ноября 1946 г.

Вступила в силу 3 мая 1947 г.

11 разделов, 103 статьи

Конститу́ція Япо́нії — чинний основний закондержави Японія. Проголошена 3 листопада 1946 року, набула чинності 3 травня 1947 року. Конституція Японії 1947 року замінила попередню Конституцію Великої Японської Імперії, що втратила чинність після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 року. До 2008 року, по сьогодні, жодних поправок до діючої Конституції Японії внесено не було. Конституція Японії проголошує японську націю носієм державного суверенітету, а Імператора Японії — символом цієї нації. Конституція гарантує членам нації, особам які мають японське громадянство, основні права людини, якщо вони не протирічать громадському благу.

За Конституцією влада поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову, які уособлюються Парламентом Японії,Кабінетом Міністрів Японії і Верховним Судом Японії відповідно. Найвищим органом державної влади визначається двопалатний парламент. Виконавча вертикаль очолюється Прем'єр-міністром Японії. Регіональним і громадським об'єднанням на місцях надається право самоврядування. Імператор позбавлений впливу на державне управління. Конституція Японії відома як «Мирна конституція» завдяки статті 9, в якій передбачено відмову Японії від війни як засобу ведення державної політики та відмову від утримання війська.  Діюча Конституція Японії є Верховним законом Японії, а усі постанови, укази і рескрипти, що протирічать їй не визнаються чинними. День Конституції Японії відмічається щорічно 3 травня.

66. Конституція Четвертої республіки у Франції 1945р.

19 квітня 1946 року, ввечері у святу п'ятницю, конституція в цілому була остаточно прийнята 309 голосами проти 249. Більшість складалася з комуністів, соціалістів і депутатів, що примкнули до них; у меншість входили МРП, майже всі члени “Демократичного і соціалістичного союзу опору”, радикал-соціалісти, селяни, незалежні і члени “Республіканської партії волі” (ПРЛ).

Конституція 27 жовтня 1946 року складається з 106 статей. По обсязі вона значно перевищує не тільки конституцію 1875 року, але також обидві конституційні хартії і конституції десятилітнього і довічного консульства, так само як і конституції Другої імперії (1852 і 1870 років). Але вона менш об'ємиста, чим конституція 1848 року і революційні конституції 1791, 1793 і 1795 років.

До цим останнім вона наближається по чіткому і систематичному розташуванню матеріалу. Конституція розділяється на дванадцять глав, яким передує преамбула.

Розділ 1. Про суверенітет.

Глава II. Про парламент.

Глава III. Про Економічну раду.

Глава IV. Про дипломатичні договори.

Глава V. Про президента республіки.

Глава VI. Про Раду міністрів.

Глава VII. Про кримінальну відповідальність міністрів.

Глава VIII. Про Французький Союз:

• Основні початки.

• Організація.

• Заморські території і департаменти.

Глава IX. Про Вищу раду магістратури.

Глава X. Про місцеві колективи.

Глава XI. Про перегляд конституції.

Глава XII. Перехідні постанови.