80. Основні зміни в розвитку буржуазної держави в період загальної кризи капіталізму.

Буржуазна держава і право виникають внаслідок революцій XVII—XVIII ст. Як сам капіталістичний спосіб виробництва, так і відповідні йому держава та право є значним поступом у розвитку людства. Саме буржуазні ідеологи, просвітителі розробили прогресивні теорії «суспільного договору», «при­родного права», «розподілу влади» та інші, які потім втілю­валися у державно-правовому будівництві. Буржуазія вперше проголосила і втілила в життя лозунги формальної рівності усіх перед законом, комплекс невід'ємних прав людей, серед яких право на життя, волю, щастя, власність та ін. Проголоше­но суверенітет народу, його право на опір насильству.

В середині ХІХ ст., вже в період панування капіталізму вільної конкуренції, роль держави в розвитку економіки найбільш розвинутих країн була відносно незначною. Нагромадження і централізація капіталу досягли в них таких розмірів, що подальше зростання промисловості відбувалося головним чином на приватній основі. Але зовсім іншою була ситуація в час становлення капіталістичних відносин, починаючи з того моменту, коли політична влада почала переходити до рук буржуазії.

На перших етапах свого розвитку буржуазія ще не нагромадила в достатній мірі власних капіталів для того, щоб будувати порівняльно великі підприємства: рудники, металургійні, порохові заводи. Тому держава брала на себе витрати по спорудженню та експлуатації великих підприємств, доріг, каналів або надавала з цією метою субсидії приватним підприємцям. Багато державних підприємств з часом безкоштовно перейшли в приватну власність.

Буржуазна держава приймала активну участь у регулюванні відносин між працею та капіталом, з метою попередження соціальних конфліктів і забезпечення капіталістичних підприємств дешевою робочою силою. Так, у Великобританії аж до ХVIII ст. діяли закони проти коаліцій та жебрацтва, згідно яких заборонялись спілки робітників, а біднота розміщувалась насильно в робітні будинки, що слугували для фабрикантів місцем отримання майже безкоштовної робочої сили, експлуатація якої не була обмежена ніякими законами. В інтересах національної буржуазії здійснювались завоювання і перетворення в колонії країн Америки, Азії та Африки, які продовжувались аж до кінця ХІХ ст. Величезні доходи, отримувані від експлуатації населення колоніальних країн та вивезення їх природних ресурсів, сприяли первісному нагромадженню капіталу і подальшому збагаченню буржуазії. Велику роль відігравала держава в сфері кредиту. Державні банки, розповсюджені в Германії, Австрії і Росії, країнах, які відставали у капіталістичному розвитку, надавали в значних розмірах пільгові кредити великим приватнокапіталістичним підприємствам. Підштовхуючи капіталістичний розвиток, держава одночасно оберігала національну буржуазію від іноземної конкуренції, насамперед від англійської ( англійська держава, виразник інтересів національного капіталу, який створив більш ефективну економіку, навпаки, була зацікавлена у вільній торгівлі). Звідси протекціонізм, тобто високі митні тарифи, які стали загальним явищем в останній четверті ХІХ ст. В подальшому, із загостренням економічних та соціальних протиріч, необхідність державного регулювання економіки капіталістичних країн постійно зростала.