87.Уряд народного фронту Франції та його заходи у політичній та соціальній галузі.

Загострення економічних про­блем, нездатність традиційних політичних партій вивести країну з кризи призвело до зростання популярності фашистських організацій.

На противагу їм 48 партій і організацій лівого спрямування об'єдналися у Народний фронт. У липні 1935 р. прихильники Народного фронту організували у Франції масові антифашистські демонстрації. Тільки в Парижі кількість демонстрантів досягла понад 500 тис. осіб.

Значного успіху Народний фронт домігся на виборах у палату депу­татів у квітні - травні 1936 р. Кандидати Фронту отримали 5,5 млн голосів, або 56,6% від загальної кількості виборців. Уряд Народного фронту очолив соціаліст Леон Блюм.

Демократизація урядового курсу Франції знайшла своє втілення у низці соціальних заходів та законів. На 15% була підвищена зарплата робітникам і службовцям. Парламент затвердив закони про оплачувані відпустки (протягом 14 днів на рік), про 40-годинний робочий тиждень, про підписання колективних договорів. Була здійснена часткова націоналіза­ція оборонної промисловості, реформовано Французький банк, виділені кош­ти на громадські роботи, заборонені фашистські організації. Поліпшилося становище селян і ремісників.

89.Шлюбно-сімейне право за Кораном.

Першим і найголовнішим джерелом мусульманського права є Коран (з арабської – “читання”) – вічна і незмінна книга мусульман, у якій містяться проповіді Мухаммеда, що були навіяні йому безпосередньо Аллахом, древні легенди і навчання, подані у переказах, низка полемічних виступів про-ти християнства та іудейства Главою сім’ї є чоловік, який тільки і вважається людиною. На дружин і дочок дивилися як на річ. Шлюбна угода в ісламі більш близька до договору купівлі-продажу, воля жін-ки не має ніякого значення. За мусульманським правом чоловіки можуть одружуватись з немусульманками, але мусульманкам заборонено од-ружуватися з невірними. Шаріат дозволяє чоловіку мати чо-тирьох законних дружин і будь-яку кількість наложниць. Шлюб розривається за фізичних недоліків одного з подружжя, при зраді, якщо кревна рідня, а чоловік може розірвати шлюб без будь-яких причин. Дружина може купити право на розірвання шлюбу, може розлучитись, коли чоловік не виконує своїх обов’язків (не утримує її, чинить стосовно неї дискримінацію на користь інших дружин). Вийшовши заміж, жінка переходила під владу чоловіка і повинна була ухилятися від зустрічі із сторонніми мужчинами, не з’являтись у громадських місцях, носити паранджу.

88.Шаріат. Злочини і покарання.

Невід’ємною частиною ісламу є шаріат (”шлях правед­ного життя”). Це — сукупність норм мусульманського пра­ва, релігійних та обрядових настанов і правил, що покли­кані регламентувати не тільки поведінку мусульманина в усіх сферах суспільного та особистого життя, а й його думки і почуття.

Злочини за шаріатом поділяють на 3 групи:

Першу з них складали злочини, що  виходили,згідно  мусульманській доктрині до вказівок самого Мухамеда. Сюди відносилися насамперед відступництво від  ісламу,що  каралося  стратою. Так само суворо каралися  найбільш  зухвалізлочини і проти порядку управління – бунт і опір державній  владі. До  цієї  ж  групи злочинів, оголошених тяжким релігійним  гріхом, належали  крадіжки,  вживання спиртних  напоїв,  прелюб,  а  також

 звинувачення у прелюбі. Другу   групу  злочинів  складали  протиправні   дії,   котрі розглядалися   як  зазіхання  не  на  права  всієї  мусульманської громади, а на права окремих осіб.Третю  групу  злочинів  складали  дії,  котрі   не розглядалися  як карні в період становлення халіфату,  і  тому  не згадувалися  в  основних джерелах шаріату.  З  розвитком  правової доктрини  і  прагненням  правлячої верхівки  закріпити  суспільний порядок,  що  склався починають розглядатися як  карні  злочини  і каратися  в  судовому  порядку  такі  дії,  як  невиплата  закяту, недодержання посту, легкі тілесні ушкодження, образи, обважування, хабарництво,  азартні ігри і т. ін. Покарання за  такими  справами залежало  від думки, що її висловлювали муджтахіди,  і  від  думки окремих суддів. Покарання за мусульманським правом віддзеркалили як  архаїчні і  додержавні  засоби  помсти, так і достатньо  розроблені  заход цілеспрямованої карно-правової репресії. Злочини  першої  і  другої групи мали наслідком  фіксовані  і суворі  покарання (хадд і кісас). Покарання за злочини належні  до третьої  групи  (тазір)  відрізнялися  більшою  різноманітністю  і гнучкістю  (від  4  до 11 видів таких покарань),  але  також  мали яскраво виражений каральний характер