53. Держава і право соціалістичних країн Азії і Куби ( питання розкрито неповністю).

У передвоєний період сталінська модель державного соціалізму була канонізована, а у повоєнні роки перенесена на національний ґрунт ряду інших країн Східної і Центральної Європи та Азії, а пізніше Куби. Одержавлений соціалізм, з одного боку, був грубим спотворенням самої ідеї соціалізму, в центрі якої має знаходиться не держава, а людина праці. З іншого боку, державний соціалізм виявився непоганим ідеологічним прикриттям тоталітарного сталінського режиму. Тому сучасна економічна наука оцінює цю модель як приклад глибоких деформацій у розвитку суспільства.

Куба. На Кубі боротьбу проти військово-політичної диктатури американського ставленика Батісти розпочали молоді революціонери на чолі з Фіделем Кастро. 1 січня 1959 року – повалена диктатура. 1 січея 1959 року революція перемогла Ф. Кастро став премєр-міністром Куби.

Своє завдання Кастро вбачав у зміцненні незалежності Куби від США, пішов на зближення з СРСР. Куба перетворилася на типову тоталітарну соціалістичну країну. СРСР став головним кредитором Куби. США зміцнила своє ставлення до країн Латинської Америки. Програма «Союзу заради прогресу» містила положення, за якими Сша надавала позику.

54. Хабеас корпус акт 1679 р. Та його характеристика

Кроком на шляху до закріплення прав та свобод людини стало ухвалення у 1679 р. так званого Hаbеаs Соrрus Akt (Хабеас Корпус Акт). Цим актом встановлювалися процедурні гарантії особистої недоторканності особи обмеження строків тримання під вартою, вводився інститут поруки та застав.

Акт мав врегулювати зміст особи під охороною до суду, тобто. попередній висновок, і навіть визначити правове становище цієї особи. Ще Акт передбачав гарантії проти неправомірних арештів. Гарантії включали у собі: Арешт має здійснюватися лише з письмового наказу суду й за наявності вагомих причин до арешту. Затриманий вправі просити лорда-канцлера (чи інших компетентних осіб) про звільнення його передачі під заставу. Лорд-канцлер чи судді у своє чергу зобов'язуються «присудити і дарувати наказ Habeas corpus»[, і протягом двох днів суддя чи лорд-канцлер повинен звільнити із в'язниці, взявши з заарештованого зобов'язання з однією або як поручительствами у сумі «зі свого розсуду відповідно до стану ув'язненого і роду його преступления»[8] - з'явитися до суду. Начальники в'язниць, і навіть наглядачі, не що видали наказ про арешт або які доставили ув'язненого до суду, караються грошовим штрафом на користь ув'язненого. Судді також можуть бути оштрафовані на користь ув'язненого через відмову від видачі розпорядження про доставці заарештованого до суду. Арештований звільняється з арешту, якщо її - річ був розглянуто в протягом певного терміну. Жодна обличчя, відпущене по Habeas corpus, може бути надалі укладено під варту через те ж злочин. Воно (обличчя) може бути заарештованим лише за розпорядженням того суду, куди та людина зобов'язане з'явитися підпискою. З усього сказаного видно, що акт Habeas corpus істотно впорядковує процедуру арешту, забезпечує більш швидке розгляд справ України та дає громадянинові певні гарантії. Виняток у цій акту становлять особи, заарештовані за тяжкі злочини, і навіть особи, ув'язнені за борги за іншому цивільному справі. Проте треба сказати, що Habeas corpus act носить класовий характер. Він вміщує імущий клас" і не зачіпає інтереси бідняків. Якщо людина бідна, він неспроможна надати поручництва. У ситуації, яка запропонована в казусі, допущено порушення того становища акта, у якому говоритися про неприпустимість повторного арешту особи, відпущеного по Habeas corpus act. Арешт Джона Тартинга є незаконними, оскільки він зроблений без наказу відповідного суду й тому укладений може бути освобождён з-під стражи.