3. Шляхи наукового пізнання психіки:основні методи і допоміжні.

Намір зробити психологію справжньою, більш-менш точною, прак­тично корисною наукою, що не тільки описує, але і пояснює явища, був пов'язаний із впровадженням у неї лабораторною експерименту, виміру, методів математичної статистики.

Поряд з математизацією і технізацією досліджень у психології до­тепер не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження й опитування. Спостереження і самоспостереження дозволяють уловити багато чого з того, що практично недоступне приладам та не може бути описане за допомогою точних математичних формул.

Спостереження має кілька варіантів. Зовнішнє спостереження — це спосіб збору даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею збоку. Внутрішнє спостереження, або самоспостереження, застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою задачу вивчити явище, що його цікавить у тім вигляді, в якому воно безпосередньо представлене у його свідомості. Вільне спостереження не має заздалегідь установлених рамок, програ­ми, процедури його проведення.

Опитування являє собою метод, при використанні якого людина відповідає на ряд питань. Усне опитування застосовується у тих ви­падках, коли бажано вести спостереження за поведінкою і реакціями людини, що відповідає на питання. Цей вид опитування дозволяє глибше, ніж письмовий, проникнути у психологію людини, однак вимагає спеціальної підготовки, навчання і, як правило, великих витрат часу на проведення дослідження. Відповіді випробуваних, одержувані при усному опитуванні, істотно залежать і від особистості тієї людини, що веде опитування, і від індивідуальних особливостей того, хто відповідає на питання, і від поводження обох осіб у си­туації опитування. Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш розповсюджена його форма — анкета. Але її недоліком є те, що, застосовуючи анкету, не можна заздалегідь врахувати реакції людини на зміст її питань і, виходячи з цього, змінити їх.

Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обсте­ження, застосовуючи які можна одержати точну кількісну або якісну характеристику досліджуваного явища. За допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані і порівняльні оцінки. Варіанти тесту: тест-питальник і тест-завдання. Тест-питальник заснований на системі заздалегідь продуманих, ретельно відібраних і перевірених з погляду їх валідності і надійності питань, за відповідями на які можна судити про психологічні якості випробуваних. Тест-завдання припускає оцінку психології і поведінки людини на базі того, що вона робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь роз­витку в нього досліджуваної якості. Третій тип тестів — проективні. В основі таких тестів лежить механізм проекції, нідпопідно до якого неусвідомлювані власні якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим людям.

Специфіка експерименту як методу психолог! іного дослідження полягає у тому, що у ньому цілеспрямовано і продумано створюється штучна ситуація, у якій досліджувана власність, виділяється, вияв­ляється й оцінюється найкраще.

Є два основні різновиди експерименту природний і лаборатор­ний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію і поведінку людей в умовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експеримент оргізується і проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втру­чається у хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх у тім вигляді, як вони розгортаються самі по собі. Лабориторнии ектеримент припускає створення якоїсь штучної ситуації, у якій ді джувану властивість можна найкраще вивчити.