26. Психологія навчання.

Навчання є системою дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами пред'явлення навчального матеріалу з метою його засвоєння. Навчанням задається своєрідний еталон засвоєння, обов'язко­вий для всіх учнів.

В сучасних умовах психоло­гія навчання не може обмежуватися вивченням механізмів формування досвіду у школярів. Ставиться задача організації такої навчальної діяль­ності, у якій здійснювалися б не лише розумовий розвиток учня, а й роз­виток його особистості як суб'єкта пізнання. Організація такого навчання має бути спрямована на формування творчої особистості та орієнтована на своєрідність, неповторність, індивідуальність кожного школяра. Для цього потрібні умови співробітництва та ставлення до учня як до суб'єк­та пізнавальної діяльності. Для сучасності характерним є визнання пріо­ритетності гармонійного виховання перед різними видами навчання.

Розуміння навчання як спільної діяльності того, хто навчає, і гих, хто навчається, теж не досягає глибини психологічних механізмів. Навчання як особливий вид групової діяльності включає навчальну й учбову ді­яльності, які мають принципову відмінність. Навчальна діяльність - це діяльність практична (діяльність вчителя), а учбова - теоретична (піз­навальна) діяльність учнів. Суб'єкти цих діяльностей розв'язують різні задачі: вчитель — дидактичні, учні - учбові. Ю.І. Машбиць підкреслює, що при аналізі структури навчання його слід розглядати як систему, що включає навчальну діяльність вчителя і учбову діяльность учнів. Кож­ний з компонентів навчання не можна розкрити у відриві від діяльнос­ті. Навчальна діяльність по відношенню до учбової діяльності виконує управлінську функцію.

Суттєвим механізмом навчання є рефлексія. Вона полягає у відобра­женні вчителем своїх дій, що спрямовані на вибір навчальних впливів, на розв'язання педагогічної задачі, контроль за діяльністю учня, на створен­ня моделі розвитку його особистості та поведінки. Вчитель, відобража­ючи себе, повинен створювати свій образ очима учнів, що дасть можли­вість привести навчальний процес у відповідність до цілей.

Наступним механізмом навчання та учіння є зворотний зв'язок. Як справедливо зазначають вчені, цей механізм розглядається неоднознач­но. У біхевіоризмі він розглядається як підкріплення відповіді. Основ­ною ідеєю оперантної теорії Скіннера с підкріплення правильної ре­акції. Цей процес розглядається як механізм формування правильної поведінки.

27. Психологія виховання.

Виховання складає важливу функцію суспільства. Економічне й на­ціонально-духовне відродження України неможливе без переосмислен­ня його складових - виховання нової людини як особистості. Виховання становить головну внутрішню сутність навчання і ґрунтується на трьох складових: діяльності, спілкуванні, взаєминах.

Однозначного підходу до виховання сьогодні немає ні у вітчизняній науці, ні у практиці. Дослідників цікавить вирішення таких завдань:

1. можливість активного і цілеспрямованого формування особистості.Тут найбільш чітко розрізняються погляди вчених на суть особистості, і перш за все співвідношення соціального і біологічного в становленні особистості і її розвитку;

2. закономірності і механізми формування моральної сфери особистості,можливості, умови і механізми активного впливу на цей процес;

3. принципи і умови вивчення і організації системи впливів на процес формування особистості. В цьому плані особливе значення надається положенню психологічної науки про вікову періодизацію психологічного розвитку і провідних типів діяльності;

4. оптимальні форми, умови і засоби організації виховного процесу, які забезпечують найбільш широкі можливості психологічної перебудовиособистості.

Предметом психології виховання є вивчення психологічних законо­мірностей формування свідомості людини як особистості в умовах ці­леспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихова­телів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами виховання.

Розкриваючи психологічні механізми формування морально-во­льової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного «проектування» підростаючої особистості, принци­пи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних віко­вих етапах.

Розвиток науки та шкільна практика вимагають класифікаційного, системного підходу до процесу виховання, який передбачав би не лише й не тільки зміст, а й усі елементи виховного процесу, його складові, про які говорилося вище, і які виступають у такій єдності:

1. суб'єкт (дошкільник, дитина, учень, студент);

2. зміст (плани, програми, предмет, дисципліна);

3. суспільство (інші, світ, оточення, універсум);

4. психолого-педагогічна взаємодія між цими трьома факторами (учитель, вихователь, комунікаційні технології, ЗМІ).