21. Психічний розвиток формування особистості у підлітковому віці.

Перехід від дитинства до дорослості — основний зміст підліт­кового, а потім і юнацького віку. Підлітковий вік називають «важ­ким», «критичним», «перехідним», з усіх напрямів відбувається становлення якісно нових утворень, з'являються елементи дорос­лості, в результаті перебудови і розвитку організму, самосвідо­мості, взаємин із дорослими і ровесниками, мотиваційно-емо­ційної сфери, морально-етичних норм, пізнавальної та навчальної діяльності. Ці зміни часто супроводжуються, з одного боку, по­явою у самого підлітка значних суб'єктивних ускладнень різного плану, а з іншого — ускладнень в його навчанні та вихованні: підліток важко піддається впливам дорослих, у нього з'являються різні форми протесту (впертість, негативізм, скритість, норовис­тість, непокірність).

Значущість підліткового періоду визначається тим, що в ньо­му вияскравлюються моральні та соціальні спрямування особи­стості, розвиток яких триває у старшому шкільному віці.

Цей вік є сензитивним для розвитку мотиваційної сфери. У цей період виявляються праг­нення самовираженння, рівноправного спілкування з дорослими, бажання щось значити для інших, уміти добре щось робити, по­силення статевої ідентифікації. Ці прагнення впливають на особ­ливості поведінки підлітків.

Також у цей період бурхливо розвивається самосвідомість. Підліток прагне пізнати власну особистість. Спостерігається не­стабільність самооцінки, на формування якої впливають як став­лення авторитетних осіб, референтної групи, так і власні уявлен­ня про те, якою особистістю бажано бути. Змінюється, порівняно з молодшим шкільним віком, значущість певних властивостей особистості. Якщо у молодших школярів спостерігається орієн­тація на якості, що виявляються в навчальній діяльності, то в під­літковому віці важливу роль відіграють якості, що виявляються у взаємодії з іншими. До кінця підліткового віку самооцінка стає значним регулятором поведінки особи. Зміст і характер уявлення про власну особистість значною мірою залежить від досвіду спіл­кування з однолітками й дорослими і рівня залученості школяра до різних видів діяльності.

Для підліткового віку характерним є пошук ідентичності (який продовжується і завершується в юнацький період), що означає усвідомлення підлітком власних якостей, виникнення відчуття безперервності існування у часі власної особистості за тих змін, що відбуваються у цей період. Зростає особистісна не­залежність та здатність самоуправляти власною поведінкою.

Процес розвитку «Я-концепції» підлітка пов'язаний із:

• досягненням значної саморегуляції власної поведінки, за­своєння значущих цінностей відповідно до поглядів референтних (на погляди й цінності яких орієнтується підліток) осіб, зростан­ня довіри до групи однолітків, потреба впливати на інших, зро­стання стійкості до фрустрації (переживання незадоволення по­треб, недосягнення мети);

• розвитком потреби в самостійності, підвищенні вимог до се­бе, стабілізації самооцінки, прийняття на себе відповідальності;

• подальшим узгодженням «Я хочу» з «Я мушу», вмінням ре­гулювати власну поведінку та діяльність більш віддаленими ці­лями, які спрямовані на досягнення в майбутньому певного со­ціального статусу та ролі.

Важливим моментом цього періоду є перебудова взаємин із батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, що базу­ються на взаємній довірі, повазі і відносній, але неухильно зро­стаючій рівності. У багатьох сім'ях, особливо авторитарних, ця перебудова відбувається болісне і сприймається батьками як не­слухняність, зухвалість тощо. Але на це слід поглянути очима особистості, що формується та розвивається.