- •1. Психіка як відображальна функція мозку.Структура психіки
- •2. Свідомість як психічна форма відображення людини.
- •3. Шляхи наукового пізнання психіки:основні методи і допоміжні.
- •4. Особистість, індивід, індивідуальність. Структура особистості.
- •5. Формування особистості. Спрямованість як центральне утворення особистості.
- •6. Діяльність її структура. Основні види діяльності діяльності.
- •7. Поняття про спілкування та його структурні компоненти.
- •10.Сприймання , його рефлекторна сторона. Сприймання руху, часу, простору.
- •11.Визначення памяті. Види памяті.
- •12. Процеси памяті: запам’ятовування , збереження, відтворення і його види.
- •13. Опосередковане і безпосереднє мислення. Операції мислення.
- •15. Поняття про уяву та її види. Механізм створення образів уяви.
- •16. Емоційно-вольова сфера особистості.
- •2. Власне емоції.
- •17. Індивідуальні особливостсті особистості: темперамент, здібності, характер.
- •18. Поняття про групу. Механізми і види міжособистісних стосунків.
- •19. Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •20. Закономірності, динаміка психічного розвитку та формування особистості в онтогенезі.
- •21. Психічний розвиток формування особистості у підлітковому віці.
- •22. Психічні особливості становлення особистості у юнацькому віці.
- •23. Вік дорослості
- •24. Психологія учіння як специфічна пізнавальна діяльність людини.
- •25. Процес засвоєння як зміст учбової діяльності учнів.
- •26. Психологія навчання.
- •27. Психологія виховання.
- •28. Сімейне виховання.
- •29. Психологія педагогічної діяльності.
- •30. Психологія вчителя.
21. Психічний розвиток формування особистості у підлітковому віці.
Перехід від дитинства до дорослості — основний зміст підліткового, а потім і юнацького віку. Підлітковий вік називають «важким», «критичним», «перехідним», з усіх напрямів відбувається становлення якісно нових утворень, з'являються елементи дорослості, в результаті перебудови і розвитку організму, самосвідомості, взаємин із дорослими і ровесниками, мотиваційно-емоційної сфери, морально-етичних норм, пізнавальної та навчальної діяльності. Ці зміни часто супроводжуються, з одного боку, появою у самого підлітка значних суб'єктивних ускладнень різного плану, а з іншого — ускладнень в його навчанні та вихованні: підліток важко піддається впливам дорослих, у нього з'являються різні форми протесту (впертість, негативізм, скритість, норовистість, непокірність).
Значущість підліткового періоду визначається тим, що в ньому вияскравлюються моральні та соціальні спрямування особистості, розвиток яких триває у старшому шкільному віці.
Цей вік є сензитивним для розвитку мотиваційної сфери. У цей період виявляються прагнення самовираженння, рівноправного спілкування з дорослими, бажання щось значити для інших, уміти добре щось робити, посилення статевої ідентифікації. Ці прагнення впливають на особливості поведінки підлітків.
Також у цей період бурхливо розвивається самосвідомість. Підліток прагне пізнати власну особистість. Спостерігається нестабільність самооцінки, на формування якої впливають як ставлення авторитетних осіб, референтної групи, так і власні уявлення про те, якою особистістю бажано бути. Змінюється, порівняно з молодшим шкільним віком, значущість певних властивостей особистості. Якщо у молодших школярів спостерігається орієнтація на якості, що виявляються в навчальній діяльності, то в підлітковому віці важливу роль відіграють якості, що виявляються у взаємодії з іншими. До кінця підліткового віку самооцінка стає значним регулятором поведінки особи. Зміст і характер уявлення про власну особистість значною мірою залежить від досвіду спілкування з однолітками й дорослими і рівня залученості школяра до різних видів діяльності.
Для підліткового віку характерним є пошук ідентичності (який продовжується і завершується в юнацький період), що означає усвідомлення підлітком власних якостей, виникнення відчуття безперервності існування у часі власної особистості за тих змін, що відбуваються у цей період. Зростає особистісна незалежність та здатність самоуправляти власною поведінкою.
Процес розвитку «Я-концепції» підлітка пов'язаний із:
досягненням значної саморегуляції власної поведінки, засвоєння значущих цінностей відповідно до поглядів референтних (на погляди й цінності яких орієнтується підліток) осіб, зростання довіри до групи однолітків, потреба впливати на інших, зростання стійкості до фрустрації (переживання незадоволення потреб, недосягнення мети);
розвитком потреби в самостійності, підвищенні вимог до себе, стабілізації самооцінки, прийняття на себе відповідальності;
подальшим узгодженням «Я хочу» з «Я мушу», вмінням регулювати власну поведінку та діяльність більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення в майбутньому певного соціального статусу та ролі.
Важливим моментом цього періоду є перебудова взаємин із батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, що базуються на взаємній довірі, повазі і відносній, але неухильно зростаючій рівності. У багатьох сім'ях, особливо авторитарних, ця перебудова відбувається болісне і сприймається батьками як неслухняність, зухвалість тощо. Але на це слід поглянути очима особистості, що формується та розвивається.