- •1. Психіка як відображальна функція мозку.Структура психіки
- •2. Свідомість як психічна форма відображення людини.
- •3. Шляхи наукового пізнання психіки:основні методи і допоміжні.
- •4. Особистість, індивід, індивідуальність. Структура особистості.
- •5. Формування особистості. Спрямованість як центральне утворення особистості.
- •6. Діяльність її структура. Основні види діяльності діяльності.
- •7. Поняття про спілкування та його структурні компоненти.
- •10.Сприймання , його рефлекторна сторона. Сприймання руху, часу, простору.
- •11.Визначення памяті. Види памяті.
- •12. Процеси памяті: запам’ятовування , збереження, відтворення і його види.
- •13. Опосередковане і безпосереднє мислення. Операції мислення.
- •15. Поняття про уяву та її види. Механізм створення образів уяви.
- •16. Емоційно-вольова сфера особистості.
- •2. Власне емоції.
- •17. Індивідуальні особливостсті особистості: темперамент, здібності, характер.
- •18. Поняття про групу. Механізми і види міжособистісних стосунків.
- •19. Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •20. Закономірності, динаміка психічного розвитку та формування особистості в онтогенезі.
- •21. Психічний розвиток формування особистості у підлітковому віці.
- •22. Психічні особливості становлення особистості у юнацькому віці.
- •23. Вік дорослості
- •24. Психологія учіння як специфічна пізнавальна діяльність людини.
- •25. Процес засвоєння як зміст учбової діяльності учнів.
- •26. Психологія навчання.
- •27. Психологія виховання.
- •28. Сімейне виховання.
- •29. Психологія педагогічної діяльності.
- •30. Психологія вчителя.
22. Психічні особливості становлення особистості у юнацькому віці.
Особливості емоційно-вольової сфери особистості
Провідна роль належить розвитку самосвідомості. Найважливішим моментом розвитку особистості в цьому віці є вибудовування життєвої перспективи. Особливе значення для розвитку юнака має зміна в області почуттів. Замолоду з'являється більша емоційна сприйнятливість до ряду явищ дійсності.
Особливості пізнавальної сфери
Мислення стає більш систематичним і критичним. Змінюються способи запам'ятовування. Розвивається творча активність. Соціальна ситуація розвитку
Юність - це перехід від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Це визначає соціальну ситуацію розвитку в цьому віці: юнаки займають проміжне положення між дитиною і дорослим. Поряд з елементами дорослого статусу юнак ще зберігає риси залежності, які зближають його положення з положенням дитини.
Провідна діяльність
У ранній юності провідною діяльністю є професійне самовизначення. Психологічну базу для самовизначення в ранній юності становить насамперед потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, тобто зрозуміти себе і свої можливості поряд з розумінням свого місця і призначення в житті.
Основні новоутворювання
Оцінні судження, принципи, ідеали, переконання, форми самосвідомості, самовизначення. Прагнення до самовиховання, самопізнання, самовдосконалення. Критичне ставлення до дорослого. Професійна орієнтація, самовизначення, життєвий смисл, планування досягнень, моральний вибір - як життєва позиція.
23. Вік дорослості
Дорослість — це період продовження розвитку особистості людини та досягнення розквіту її потенцій і можливостей. Саме в цей період людина досягає розуміння відповідальності як за власне життя, власні рішення, власні дії та вчинки, так і за долю близьких людей. Доросла людина постає перед необхідністю вирішувати безліч складних соціальних завдань, долати життєві випробування, втрати, колізії професійної кар'єри та особистого життя, які часто є вельми болісними, але без яких неможливо уявити подальший розвиток.
Основні характеристики вікового періоду «дорослий»:
діалектичне мислення;
функціональна спрямованість інтелектуальних можливостей;
наявність значного життєвого досвіду;
реалізація власного потенціалу;
встановлення дружніх, близьких стосунків, почуття близькості до людей;
розширення та збагачення емоційних переживань;
продовження синтезу «Я-концепції»;
сформованість власної позиції та світогляду в житті;
єдність надбань та втрат;
творчі досягнення в життєдіяльності.
У цей період можуть виникати кризи — драматичні переходи на нові рівні розвитку (через трансформацію мотиваційно-смислової сфери особистості до нового розуміння сутності життя). На відмінну від криз дитинства кризи дорослості не мають такої гостроти й жорсткої прив'язки до певних вікових, хронологічних меж. Із віком такі рамки стають менш виразними.
Розвиток пізнавальних процесів триває й у дорослому віці, але відбувається він нерівномірно. Так, розвиток психофізіологічних функцій, які визначають функціонування сенсорно-перцептивної системи, продовжується на початковій стадії дорослого періоду і досягає свого оптимуму близько 25 років. Потім розвиток сенсорно-перцептивних характеристик стабілізується і зберігається до 40 років, після чого починає знижуватися. Найбільші зміни відбуваються в короткочасній вербальній пам'яті: найвищі показники характерні для 18—30-річного віку, а потім відбувається поступовий спад. Образна пам'ять зазнає найменших змін, вербальне закарбовування довготривалої пам'яті вирізняється значною сталістю і починає знижуватися після 36 років. Найбільше до вікових змін схильні обсяг, переключення і вибірковість уваги, зниження показників яких відбувається після 34 років. Сталість і концентрація суттєво не змінюються.
Розвиток інтелектуальних показників триває упродовж усього періоду. Показники невербального інтелекту сягають свого оптимуму у 30—35 років, але вербальний інтелект розвивається після 40. Інтелектуальний розвиток дорослої людини відбувається в тісному зв'язку з розвитком особистості. Причому із зупинкою розвитку психофізичних функцій близько 25 років інтелектуальний розвиток продовжується довгі роки. Розвиток вербально-логічних функцій відбувається майже весь періоду зростаючи до 50-річного віку і поступово знижуючись до 60-річного.