10.Сприймання , його рефлекторна сторона. Сприймання руху, часу, простору.

Сприйняття — це психічний пізнавальний процес відображення у свідомості людини предметів абоязищу сукупності їхніх властивостей. У результаті сприйняття формуються образи навколишньої дійсності.

Види сприйняття:

Сприйняття руху навколишніх предметів відбувається завдяки тому, що переміщення здійснюється на якому-небудь фоні. Це доз­воляє сітківці ока послідовно відтворювати зміни, що відбуваються у положенні тіл, що рухаються, стосовно тих елеменл в, перед якими або за якими предмет переміщується.

Сприйняття простору ґрунтується на сприйнятті розміру і фор­ми предмел'е за допомогою синтезу зорових, м'язових І ДОТИКОВИХ відчуттів, а також на сприйнятті обсягу і віддаленості предметів, що забезпечується бінокулярним зором (бачення двома очима).

Сприйняття часу узагальнює ряд відчуттів, що сигналізують про тривалість, послідовність і швидкість плину явищ зовнішнього світу, а також про внутрішні ритми життєдіяльносл організму. В основі спри­йняття часу лежить ритмічна зміна збудження і гальмування. Беруть участь різні аналізатори. Найбільшу інформацію дають кінестетичні і слухові аналізатори (емоційний стан і запам'ятовування подій).

Властивості і закономірності сприйняття:

Свідомість І узагальненість сприйняття. Сприймаючи пред­мети і явища, людина усвідомлює, розумієте, що сприймає. Сприйняття зв'язане з розумовою діяльністю, з віднесенням даного предмета до визначеної категорії, поняття, з позначенням його словом (невипадково діти, зустрічаючися з незнайомим предметом, завжди запитують його назву). У сприйнятті здійснюється не підсумовування даних відчуттів, а інтерпретація цих даних з погляду наявних знань. Окреме відобра­жається у сприйнятті як прояв загального.

Цілісність сприйняття. У предметах і явищах реальної дійсності окремі їхні ознаки і властивості знаходяться у постійному стійкому взаємозв'язку. У сприйняггі як у психічному образі предме­та також відображаються стійкі зв'язки між компонентами предмета або явища. Це виражається у цілісності сприйняття. Навіть у тих випадках, коли людина сприймає лише деякі ознаки знайомого об'єкта, вона думною доповнює відсутні ознаки і части­ни цього об'єкта. Розрізнені частини об'єкта вона прагне об'єднати у цілісне утворення.

Структурність сприйняття. Людина впізнає різні об'єкти завдяки стійкій структурі їхніх ознак. У сприйнятті здійснюється вичле-новування взаємин частин, сторін предмета (дерево сприймається й інтерпретується як дерево поза залежністю від особливих ознак даного конкретного дерева).

Вибіркова спрямованість сприйняття. З безлічі навколишніх предметів і явищ людина виділяє у даний момент лише деякі з них. Це залежить від того, на що спрямована діяльність людини, від її потреб і інтересів. Вибірковість сприйняття — переважне виділення об'єкта з фону. Якщо об'єкті фок рівнозначні для даної діяльності, то вони мо­жуть переходити один в одного: фон стає об'єктом, а об'єкт фоном.

Предметність сприйняття. Предмет сприймається як об'єкт, відокремлений простором і часом. Предметність виражається в акті об'єктивації, описі відомостей, одержуваних із зовнішнього світу.

Константність сприйняття — незалежність відображення об'єктивних якостей предметів (розміру, форми, кольору) від часових умов. Зображення розміру предмета на сітківці ока при сприйнятті його з близької відстані і з далекої відстані буде різним. Однак це інтерпретується як віддаленість або наближеність предмета, а не як зміна його розміру.

Апперцепція — залежність сприйняття від досвіду, знань, інте­ресів і установок особистості. У залежності від минулого досвіду, знань, професійної спрямованості людина не тільки вибірково виділяє ті або Інші предмети, але і вибірково сприймає різні їхні сторони.