80. Поняття мотивації та стимулювання

Мотивація − це сукупність чинників, які зумовлюють поведінку людей. Мотивування праці – це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання людини до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації. Найчастіше до елементів мотивації зараховують: зміст та умови праці, відносини між працівниками, засоби адміністративного примусу (заборони, розпорядження), заохочення (стимули матеріальні та нематеріальні), засоби переконання (переговори, консультації), тощо.

Мотивацію, як процес впливу на поведінку працівників, теоретично можна розділити на 6 стадій:

1. - виникнення потреб. Потреби можуть бути : Фізіологічні, Психологічні, Соціальні. 2. - пошук шляхів усунення потреби. 3. - визначення цілей (напрямки) 4. – здійснення дії. 5. – одержання винагороди за здійснення дії. 6. – усунення потреби.

Стимулювання праці – один із загальних способів соціального управління, впливу на поведінку, діяльність індивідів, соціальних груп, трудових колективів. Стимулювання й соціальний контроль містять у собі зовнішні спонукання й елементи трудової ситуації. До них відносяться умови, що безпосередньо визначають заробітну плату, організацію й зміст праці, тощо. Під стимулюванням праці звичайно розуміють вплив на трудову поведінку працівника через створення особистісних значимих умов (трудової ситуації), що спонукають його діяти певним чином.

Стимулювання трудової мотивації здійснюється на основі таких методів:

- традиційні, - цільові, - індивідуальне збагачення праці, - співучасті

Таким чином, мотивація – це сукупність чинників, які спонукають людей поводитись певним чином. Стимулювання праці – один із загальних способів соціального управління, впливу на поведінку, діяльність індивідів, соціальних груп, трудових колективів.

81. Структурно-функціональна модель процесу управління системами матеріальних стимулів праці

Структурно-функціональну модель процесу формування систем матеріальних стимулів праці, на виході якого є дія (вплив) на колектив працівників і окремих виконавців, можна представити як послідовність таких етапів, що мають зворотні зв'язки.

- визначення цілей систем матеріальних стимулів праці (на основі врахування соціально-психологічних факторів),

- ресурсне забезпечення систем матеріальних стимулів пращ (на основі використання економічних факторів),

- побудова систем матеріальних стимулів пращ (на основі використання організаційних факторів)

Конкретні матеріальні стимули формуються в процесі застосування форм і систем заробітної плати. Розрізняють форми оплати праці, в основі яких лежить тарифна система, і форми оплати праці на безтарифній основі. До форм заробітної плати, в основі яких лежить тарифна система, відносять: відрядну; почасову; комбіновану.

До форми оплати праці на безтарифній основі відносять комісійну винагороду (заробіток нараховується у відсотках до показника діяльності організації, покращанню якого сприяла трудова діяльність працівника).

Відрадна форма оплати праці має такі системи: - просту відрядну; - відрадно-преміальну; - відрадно-прогресивну; - непряму відрядну; - бригадну (колективну) відрядну; - акордну відрядну.

Почасова форма оплати пращ включає такі системи: - просту почасову (заробіток нараховується як добуток тарифу за одиницю часу та кількості відпрацьованого часу); - почасово-преміальну (заробіток, визначений за простою почасовою системою, збільшується на величину премії за досягнення певних показників праці).

Структура заробітної плати включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, склад яких регламентується чинним законодавством.

Основна заробітна плата нараховується за виконану роботу (явочний час) за трудовими відповідно до встановлених норм праці й визначається тарифними ставками, посадовими окладами найманих працівників, обсягами або результатами реалізації робіт.

До додаткової заробітної плати входять: надбавки, доплати, передбачені чинним законодавством; процентні або комісійні винагороди, виплачувані додатково до тарифних ставок і посадових окладів; премії за виконання виробничих завдань тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать: надбавки і доплати понад розмірі, передбачені чинним законодавством; винагороди за підсумками роботи підприємства за рік; оплата простоїв не з вини працівника; винагороди за відкриття, винаходи й раціоналізаторські пропозиції; премії за створення, освоєння та впровадження нових видів техніки та продукції, екологічні та інші соціальні виплати