5. Мотиваційна роль нормування праці.

Нормування праці передбачає визначення обсягу робіт певної якості (змісту), що його працівник має виконати за ціну своєї робочої сили. Оптимальне співвідношення між мірою праці та мірою її оплати сприяє позитивній мотивації праці, зростанню її продуктивності, правильному співвідношенню між фондами споживання і нагромадження, а отже, є необхідною умовою нормального розвитку економічних процесів.

Разом з тарифною системою, нормування є ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на посилення творчої активності робітників, спеціалістів та керівників вир-ва, що має неоціненне значення за сучасних умов господарювання. Актуальною є потреба визначення трудового внеску працівників і окремих колективів з метою точного встановлення частки кожного у колективно заробленому фонді оплати праці. Отже, об’єктивна диференціація трудового внеску колективів та окремих виконавців можлива за умови встановлення точних, рівно напружених норм праці для кожного робочого місця без винятку.

6. Сутність оптимізації міри праці та її оплати.

Для забезпечення належної ефективності виробництва вкрай важливо оптимізувати витрачання всіх видів ресурсів, що використовуються для цього: живої праці, сировини і матеріалів, палива й енергії, інструментів тощо. Першим кроком до такої оптимізації є нормування, тобто обґрунтоване визначення кількості конкретних ресурсів, об’єктивно потрібної для ведення економічно ефективного виробництва за досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства.

Отже, ідеться про певну об’єктивну міру витрачання ресурсів на одиницю продукту, що виробляється. Будь-який надлишок у витрачанні ресурсів збільшить собівартість продукції й зменшить прибуток підприємства. Невиправдана економія ресурсів також невигідна, бо призводить до погіршання якості продукції. Зайві люди на виробництві — це низька продуктивність праці й висока собівартість продукції за рахунок невиправданих виплат заробітної плати. Менша (за об’єктивно потрібну) чисельність персоналу дає певну економію на заробітній платі, але призводить до диспропорцій між різними структурними підрозділами, до порушення виробничого ритму з усіма негативними наслідками.

Сутність нормування праці полягає саме в тому, щоб визначити затрати живої праці на виконання певного виду роботи за конкретних техніко-організаційних умов і встановити на цій підставі міру праці.

Важливим питанням організації праці є забезпечення відповідності трудового доходу саме тій кількості і якості праці, яку вкладено в загальний результат. Така відповідність трактується як співвідношення між мірою праці й мірою заробітної плати. Оптимальне співвідношення між мірою праці та мірою її оплати сприяє позитивній мотивації праці, зростанню її продуктивності, правильному співвідношенню між фондами споживання і нагромадження, а отже, є необхідною умовою нормального розвитку економічних процесів.