12. Оцінка конкурентного статусу фірми за Градовим.

Конкурентний статус – це положення на ринку серед інших товаровиробників.

Методика Градова враховує вплив факторів зов.сер-ща і рівень конкурет.статусу визн-ся як ступінь достатності умов для створення і підтримки конкур.переваг і залежить від рівня корисності стратег.потенціалу, а також хар-ру та рівня використ.умов зов.сер-ща. При кількісній оцінці рівня конкур. статусу необх. врах-ти наступні принципи:

1) оцінки мають бути диференційвані по стадіях життєвого циклу конкур.переваг

2) необ-но врах-ти значення кожного детермінанту ромбу у формуванні крнкур.переваг.

3) оцінки повинні врах-ти стр-ру страт.потенціалу фірми по його елементам, видам та ступеню відповідності рес-сів принципу Паретто „ефективність”. Суть принципу в тому, щоб покращити корисність хоча б одного елемента страт.переваг, не зменшуючи при цьому корисність ін.елем-тів.

4) оцінюючи показники повинні дозволяти аналізувати вплив як окремих факторів внутр і зов.сер-ща, так і сукупний їх вплив на створ-ня умов відносно го рівня конкур.переваг фірми .

13. Детермінанти конкурентної переваги країни.

М. Портер на основі аналізу статистичних матеріалів галузей промисловості восьми промислово розвинутих країн виявив найбільш важливі причини успіхів та невдач в конкурентній боротьбі фірм цих країн. Він запропонував оригінальну концепцію конкурентної переваги країни. Основу цієї концепції складає ідея так званого «національного ромба», що розвиває чотири характерні риси (детермінанти) країни, що формують конкурентне середовище, в якому діють фірми цієї країни.

1). Параметри факторів. Фактори являють собою матеріальні (речові) і нематеріальні умови, необхідні для формування конкурентної переваги в самому виробничому процесі фірми, а також в країні базування. В залежності від конкурентних значень (параметрів) цих факторів фірма може отримати або сприятливі або несприятливі умови виробництва, необхідні для створення і підтримання конкурентної переваги. Стратегія фірми, їх структура і суперництво. Кожна фірма керується своєю власною конкурентною стратегією для завоювання кращої позиції і вигод від конкурентної переваги. Мова йде про конкурентну боротьбу на «центрі рингу», де акції і контракції фірм-суперників приводять до створення нових умов функціонування фірми.

2). Параметри попиту - вимогливість покупців до якості товарів та послуг, еластичність попиту по ціні, ступінь усвідомлення різними соціальними групами актуальності тієї чи іншої потреби, національні традиції і звичаї; фази життєвого циклу попиту і інші параметри, що характеризують попит, величину попиту та їх динаміка.

3). Споріднені та підтримуючі галузі. Наявність в національній економіці галузей, що забезпечують необхідними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами і іншими матеріальними засобами і необхідними матеріальними об’єктами є обов’язковою умовою створення і підтримання конкурентної переваги кожної окремої фірми в країні порівняно з фірмами інших країн.

4) Стратегія фірми, їх структура і суперництво.

В загальну систему детермінантів М. Портер включає ще і «випадкові події та дії уряду», які можуть або підтримати або послабити конкурентні переваги країни. Сюди доцільно добавити ще одну додаткову умову - «ступінь приватизації підприємств галузей національної економіки». Тоді ми отримаємо систему детермінантів конкурентних переваг для країни, що вступає на шлях ринкових відносин, що знаходяться на первинній стадії їх формування.