- •1. Поняття стратегії та її зміст.
- •2. Конкурентний статус фірми за Ансоффом.
- •3. Поняття стратегічного управління.
- •4. Особливості оцінки конкурентного статусу.
- •5. Ресурсна концепція та склад виробничої системи.
- •6. Конкуренція: поняття та види.
- •7. Матриця «покупець – продавець».
- •8. Оцінка привабливості галузі за Ансофом.
- •9. Ієрархія рівнів середовища.
- •10. Особливості методу аналізу ієрархій.
- •11. Аналіз внутрішнього середовища організації. Матриця стратегічних ресурсів.
- •12. Оцінка конкурентного статусу фірми за Градовим.
- •13. Детермінанти конкурентної переваги країни.
- •14. Стратегія позиціонування.
- •15. Поняття конкурентних переваг.
- •16. Понятт економічної стратегії.
- •17. Основні складові економічної стратегії.
- •18. Закон досвіду.
- •19. Критерії, виокремлення сзг.
- •20. Цілі економічної стратегії.
- •21. Поняття про сзг та сгц.
- •22. Маркетингові стратегії диверсифікованого росту.
- •23. Маркетингові стратегії інтегративного росту.
- •24. Стратегія зниження трансакційних витрат.
- •25. Стратегія запобігання банкрутства фірми.
- •26. Маркетингові інтенсивного росту.
- •27. Стратегія взаємодії фірми з ринками виробничих ресурсів.
- •28. Матриця Мак-Кінзі. Правила прийняття рішень.
- •29. Стратегія реструктуризації.
- •30. Матриця балансу життєвих циклів.
- •31. Ознаки кризового стану (стадії)
- •32. Матриця адл.
- •33. Стратегія поведінки фірми на ринках грошей та цінних паперів.
- •34. Поняття стратегічної гнучкості.
- •35. Матриця Томпсона.
- •36. Товарна стратегія фірми.
- •37. Стратегія ціноутворення.
- •38. Оцінка стратегічної гнучкості.
- •39. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності фірми.
- •40. Синергізм та внутрішній взаємозвʼязок.
- •41. Стратегія зниження виробничих витрат.
- •43. Клисифікація маркетингових стратегій.
- •44. Переваги і недоліки матриці бкг.
- •45. Управління набором сзг.
- •46. Матриця Хоуфера-Шенделя.
- •47. Особливості аналізу зовнішнього середовища.
- •48. Особливості оцінки привабливості галузі.
- •49. Оцінка привабливості галузі за Томпсоном.
- •50. Оцінка привабливості галузі за Харісоном.
44. Переваги і недоліки матриці бкг.
Матриця BCG (рисунок 1.2) свого часу була значним внеском в інструментарій стратегічного планування, оскільки пов’язувала ринкові чинники діяльності підприємства з фінансовими аспектами функціонування підприємства в коротко- та довгостроковій перспективі. Широке застосування цієї моделі пояснювалося можливістю формулювання типових фінансових заходів щодо окремих напрямків діяльності з виготовлення окремих видів продукції з різними ринково-виробничими характеристиками. Застосування матриці BCG допомогло усвідомити, що пріоритети в розподілі ресурсів підприємства можуть і мають змінюватися, й частково зрозуміти причини цих змін. Ще однією перевагою такого підходу було те, що створювалося підґрунтя для розробки та раціоналізації стратегій «зростання, стабілізації та виведення» окремих видів продуктів.
Рисунок 1.2 – Матриця BCG
Але, як і в кожного явища, в матриці BCG згодом проявилися й недоліки.
Більшість напрямків діяльності (бізнес-напрямків) характеризуються середніми показниками.У матриці BCG відсутні такі чинники, які б характеризували особливості виробництва.
Розподіл бізнес-напрямків на чотири складових: «зірки», «корови», «собаки» та «важкі діти» дуже спрощений, як і міркування про їхні перспективи та дії, які б дали змогу перетворити ці сподівання на реальність.
Матриця BCG, як показав досвід, є ненадійним інструментом визначення відносних інвестиційних можливостей у бізнес-напрямках.
У моделі, що розглядається, не враховано стан галузі, де діє підприємство, а це важливо.
Одним із тверджень авторів «матриці BCG» є тісний зв’язок між часткою ринку та прибутковістю, зумовленою ефектом «кривої досвіду» (див. далі). Тут не враховуються особливості окремих галузей: в одних – велика частка ринку дає економію на одиницю витрат, в інших – ні. Це свідчить про те, що частка ринку – це не дуже точний показник перспективності бізнес-напрямку.
У межах моделі неможливо надійно спрогнозувати довгострокову привабливість того чи іншого бізнес-напрямку, користуючись показниками темпу зростання ринку/частки ринку, які передбачені матрицею BCG.
45. Управління набором сзг.
Н абір СЗГ повинен відповідати 6-ти конкретним орієнтирам: 1.Короткострокові перспективи росту. 2.Довгострокові перспективи росту. 3.Короткострокова рентабельність. 4.Довгострокова рента-бельність. 5.Стратегічна гнучкість. 6.Синергізм. Всі вони направ-лені на вирішення задач, які доповнюють забезпечення таких аспектів госп-кої діяльності фірми, як оптиміза-ція, підтримання стабільності показників росту та рентабельності. При окремій оптимізації кожна з цих х-ик буде пригнічувати інші. Тому необхідно збалансува-ти набір СЗГ за допомогою прийомів, які дозволяють одночасно оцінювати всі х-ки діяльності, а також будь – які інші, які є важливими для фірми. Для цього по кожній з х-ик треба розробити орієнтири, цілі, згрупу-вати їх за пріоритетністю, а потім оцінити весь набір СЗГ по окремому та загально-му вкладу в досягнення цілей. Як тільки встановлені орієнтири, цілі та контро-льні показники, можна управляти набором за допомо-гою наступних операцій: 1.Балансування набору по фа-зам життєвих циклів. 2.Оцінка гнучкості та синергізму. 3.Встанов-лення, якщо це необхідно соціальних орієн-тирів. 4.Пе-ревірка відповідного набору контрольним показникам. Для то-го, щоб набір СЗГ був найбільш перспективним необ-хідно забезпечити рівновагу між короткострокови-ми та довгостроковими показниками. Потім відбуваєть-ся перевірка відповідності набора контрольним показ-никам. По орієнтирам росту і рен-табельності можна скористатися звичайними ек-ми показниками а потім перекласти їх в бали. За результа-тами оцінки гнучкості та синергізму можна використа-ти експертну оцінку, виразивши її в балах. Оцінка на-бору в балах порівнюється з максимальною величи-ною, отриманою шляхом сумування пріоритетів і множення суми на 10. Набору виставляються бали по кожному орієнтиру за відповідність контрольним пока-зникам. По орієнтирам росту та рентабельності можна скористатися ек-ми показниками і потім перевести їх в бали (від 0 до 10) По орієнтирам гнучкості та синергіз-му можна викорис-товувати експертну оцінку виразив-ши її в балах від 0 до 10. Кожна бальна оцінка множи-ться на значення пріоритетів (та суму по рядку). Отри-мана оцінка х-зує набір в цілому. Для даного прикладу ми виставляємо пріоритет 2 і т.д. Оцінка набору в балах порівнюється з максимальною величиною шляхом сумування значень пріоритетів і множенням суми на 10. Якщо відхилення виявляється значним, або по одному з орієнтирів, вис-тавляється незадовільна оцінка, набір підлягає перег-ляду з врахуванням характеристик тих СЗГ, які повинні його доповнити. Виводить оцінка нового набору і зно-ву порівнюється з максимальною величиною. Якщо ре-зультат виявляється задовільним, набір підлягає переві-рці на здійсненність. Загальна сума ресурсів, розподі-лених між СЗГ не повинна виходити за межі ресурсів, що доступні фірмі. Капіталовкладення в окремі СЗГ повинні бути вище критичних точок обсягу. Оцінка відповідності наборам орієнтиру повинна робитися з урахуванням витрат та ризику, пов’язаних з соціально-політичними факторами. Якщо набір пройшов перевір-ку на здійсненність, то в кін вигляді він деталізується.