41. Стратегія зниження виробничих витрат.

Стратегій зниження виробничих витрат. ЇЇ основною спрямованістю є забезпечення конкурентних переваг за рахунок зниження витрат. Стратегія повинна відпрацьовувати прийоми досягнення низької вартості продукції і захоплення на цій основі лідерства в конкурентній боротьбі. Вона повинна відпрацювати принципи регулювання процесу формування витрат як за рахунок факторів виробництва, так і за рахунок стратегічного аналізу витрат по всьому «ланцюжку» зростання витрат від початку виробництва до просування товарів на ринок до потенційного споживача.

Лідерство на основі зниження витрат найбільш доцільне, коли:

- попит є еластичним

- у галузі є товарний тип вир-ва, продукт відносно стандартизований і піддається еіфективному вдасконаленню

- є невелика кількість способів досягнення продуктивної диференціації відповідно до вимог споживачів

- більшість покупців схильні використовувати товар звичними способами

- покупці несуть незначні додаткові витрати в разі зміни продавця

Перевагами стратегії є:

1. для конкурентів – у під-ва з найменшими вит-ми краща конкурентна позиція на ринках, де домінує цінова конкуренція.

2. для споживачів – відносно низькі ціни лідера спонукають до купівлі його продукції

3. для посточальників – більша частка ринку дає змогу „перебирати на себе” великі обсяги поставок сировини, матеріалів тощо для певної галузі.

4. дл япід-в, які потенційно можуть увійти в галузь – лідерська позиція означає лише місце під-ва в галузі й безпосередньо не впливає на рішення про входження всіх інших під-в у галузь.

42. Класифікація стратегій відносно ринкової позиції. Стратегія виживання має захисний характер у разі занепаду діяльності, вона не може бути занадто тривалою, потребує швидих, рішучих скоординованих дій, обачливості та реалістичності в прийнятті рішень. Необхідна жорстка централізація управління, концентрація влади, створення комітетів по виходу з кризи. Стратегія стабілізації передбачає наступні підходи: економія всіх витрат, стабілізація з розробкою довгострокових програм. Передбачає натупні фази :

1) Ревізія витрат 2) консолідація (визначення терміну та швидкості пожвавленя діяльності 3) пожвавлення (перехід до наступальної стратегії). Стратегія зростання передбачає наступні стадії: 1) планування можливості ортиманння доходу, ефективність використання ресурсів 2)початкова – визначаються та ліквідовуються вузькі місця 3) проникнення на ринки збуту 4) прискоренне зростання – темпи зростання доходів випереджають темпи зростання обсягів виробництва 5) перехідна – зменшення швидкості росту обсягів продажу та доходів.

43. Клисифікація маркетингових стратегій.

1. Залежно від стадії життєвого циклу товарів;

2. За станом ринкового попиту:

Стратегія конверсійного маркетингу; Стимулюючого маркетингу; Синхромаркетинг; Підтримуючий маркетинг; Ремаркетинг; Демаркетинг.

3. В залежності від економічного стану фірми: стратегія виживання, стабілізації і росту;

4. За елементами маркетингового комплексу:

• товарна стратегія; • цінова стратегія; • стратегія товарного руху; • стратегія просування.

5. За ознакою конкурентних переваг (за М. Портером):

• стратегія цінового лідерства; • стратегія диференціації; • стратегія фокусування (концентрації). ,

6. Залежно від виду диференціації:

• стратегія товарної диференціації; • стратегія сервісної диференціації; • стратегія іміджевої диференціації; • стратегія кадрової диференціації.

7. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань:

• стратегії ринкового лідера: • стратегії челенджерів; • стратегії послідовників; • стратегії ринкової ніші.,

8. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпу росту її ринку збуту (за матрицею Бостонської групи) або залежно від конкурентоспроможності СГП та привабливості його ринку збуту (за матрицею "Дженерал Електрик"):

• стратегія розвитку; • стратегія підтримання; • стратегія збирання урожаю; • стратегія елімінації.

9. Залежно від методу обрання цільового ринку:

• стр-я товарної спеціалізації; • стр-я сегментної спеціалізації; • стр-я односегментноЇ концентрації; • стр-я вибіркової спеціалізації; • стр-я повного охоплення.

10. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту фірми:

• стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу; • стратегія диференційованого маркетингу; • стратегія концентрованого маркетингу.