17. Основні складові економічної стратегії.

Ек.стратегії поділ-ся на:

1. Ті, що реаліз-ся у зов.сер-щі:

Товарна – визначає методи пошуку найбільш прийнятних для фірми СЗГ , методи у-ня наборами СЗГ, які забезпечкють зов.гнучкість. Задачі стратегії: узгодження місії з можливостями ринку та рес-ми орг-ції; аналіз ЖЦТ та технології; розробка правил форм-ня товар.асортименту, щозабез-є конкур переваги фірми.

Стратегія ціноутворення – її основою є розробка правил вибору цінової пол-ки визн-ня правил поведінки в зал-ті від конєюктури ринку.

Стратегія взаємодії фірми з ринками вир.рес-сів (взаємодії з посточальниками) – це набір принципових положень, що дозвол-ть еф-но розподіляти ресурси і на цій основі обирати найбільш привабливих посточальників.

Стратегія поведінки на ринках грошей та ЦП полягає в розробці правил мобілізації додат.фін.рес-сів. Ця стратегія втілюється в портфелі ЦП фірми.

Стратегія зниження трансакційних витрат. Трансакція – це передача товарів, послуг, майнових прав, що зд-ся між фіз та юрид особами. Для здій-ня ринкових трансакцій необ-но: відпрацювати такий регламент зд0ня процесу підготовки і уклад-ня різних уггод , який би дозволяв уникнути невиправданих вит-т, що стосуються збору інф-ції, відряджень і т.д. та запобігти юрид.казусам, які ведуть до нікчемності угоди.

Стратегія ЗЕД – це правила та прийоми поведінки на зов.ринку як в ролі імпортера, так і в ролі експерта.Основа: досл-ня кон’юктури зов. ринків.

2. Ті, що реаліз-ся у внутр.сер-щі:

Стратегія зниження виробничих вит-т полягає в напрацюванні правил та прийомів досл-ня низької вар-ті прод-ції і захоплення на цій основі лідерства у конкурентній боротьбі.

Стратегія інвестиц дія-ті полягає у форм-ні інвестиц портфеля

Стратегія стимул-ня персоналу полягає у створенні „мотиваційного поля”, під впливом якого збудж-ся зацікавленість персоналу в еф-му, високоякісному та своєчасному задоволенні потреб ринку.

Стратегія запобігання банкрутства – узагальнення усіх складових ек.стратегій. Осн.задача – виявлення кризових тенденцій і розробка заходів, спрямованих на протидію цим явищам.

18. Закон досвіду.

Як і багато інших інструментів управління, закон досвіду є швидше засобом аналізу ніж передбачення і є корисним для виявлення слабких місць конкурентів.

Він допомагає зрозуміти як виникають конкурентні переваги,що базуються на різниці витрат на одиницю продукціїу фірм, що діють на одному й тому ж ринку і користуються одними й тими ж засобами виробництва

Одним з наслідків закону досвіду є

• У фірми що випускає найбільшу кількість товарів найменші витрати на 1 продукції

• самий ефективний спосіб встановити ціну проникнення ,тобто фіксації ціни на рівні ,що передбачає її зниження.

Розглянемо випадок з ціноутворенням. Виробники, що турбуються про витрати, можуть розробляти стратегію, використовуючи різні рівні цін залежно від ступеню конкуренції та фази життєвого циклу виробу. Фірма може прийняти стратегію використання цін для досягнення ринку прибутковості і необов’язково для захоплення частини ринку (з урахуванням умов конкуренції).

Ціноутворення з метою захоплення ринку навпаки, передбачає стратегію поступитися прибутком для придбання довгострокової частки ринку і покращення притоку грошових засобів. Коли конкуренція загострюється за рахунок приваблення нових виробників, накопичений високий рівень виробництва може дозволити перейти до стратегії зниження витрат на виробництва. Так діють більша частина Японських фірм.

Однак слід враховувати інші фактори. З одного боку, високий темп росту вимагає збільшення капіталовкладень найновішим, найкращим методом обладнання і процеси. Без цього фірма може зійти з кривої накопичення досвіду. Ще один бік справи стосується часового горизонту стратегії. Фірми, що роблять акцент на невеликі часові інтервали та швидку окупність відмовляються від довгострокової ринкової частки і накопичуваного навчання

Такі навчання можуть означати, що пропустивши якийсь технологічний прорив, фірма що відстала від інших не зможе знову їх догнати.