41.Аналіз та оцінка результатів дискусії.

Аналіз та оцінка дискусії:

=чи досягла дискусія запланованої мети?

=в яких напрямах ми не досягли успіху?

=чи відхилилися ми від теми?

=чи кожен брав участь в обговоренні?

=чи траплялися випадки монополізації обговорення?

Питання слухачам можна запропонувати письмово чи усно.

Самооцінка ведучого

І. — Чи була поставлена обґрунтована мета?

=Чи вдалося досягти активної участі слухачів?

=Чи вдалося запобігти монополізації обговорення?

=Чи заохочувалися нерішучі, сором’язливі слухачі?

=Чи підбивалися проміжні підсумки, що підсилюють внутрішній зв’язок дискусії?

ІІ. — Назвати прийоми, які робили дискусію ефективнішою.

=Визначити прийоми, які зменшували результативність дискусії.

42.Кейс-метод в економічній освіті, його цілі та особливості застосування.

МКС — це такий метод навчання, за якого студентам пропонують проаналізувати реальну життєву ситуацію. Опис цієї ситуації одночасно висвітлює не лише конкретну практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, які треба засвоїти під час розв’язування проблеми. При цьому сама проблема не має однозначного вирішення, вона становить особливий, розгалужений і неоднозначний оптимум.

Метою МКС є не лише засвоєння певного факту, теорії чи концепції, а відпрацювання процесу створення знань, процесу мислення, аналізу, прийняття рішення.

«Істину не можна визубрити, істину треба вистраждати», «мудрість не можна передати словами, мислити можна навчити тільки в процесі самого мислення» — такі думки дуже часто зустрічаємо в літературі, де пояснюють основне призначення кейс-методу, головну мету його застосування.

Найзагальнішими вимогами до конкретної ситуації (кейсу) можна вважати такі:

=це має бути розповідь про реальну управлінську проблему або ситуацію;

=послідовний виклад подій має містити деталі, уточнення (ілюструвати складність і розпливчастість самого життя);

=потрібен центральний герой, інтрига, боротьба інтересів (це робить аналіз персоніфікованим, жвавішим і цікавим);

=події, відображені у ситуації, не мають бути надто давніми, краще, щоб вони стосувалися знайомих для студентів учасників (фірм, організацій, особистостей);

=ситуація має бути адаптованою до тих знань, які викладач планує актуалізувати.

Розроблення кейсів — це складне завдання. Допомагає розв’язати його наявність великого обсягу вже готових кейсів, які можна запозичити з навчальної літератури.

43.Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій.

Класичний варіант моделі ситуаційного навчання такий:

І етап — індивідуальне вивчення студентами тексту ситуації (як правило, позааудиторно).

ІІ етап — формулювання викладачем основних питань з кейсу, вступне слово викладача.

ІІІ етап — об’єднання студентів у малі групи.

ІV етап — робота студентів у складі малої групи.

V етап — презентація «рішень» кожної малої групи.

VІ етап — загальна дискусія, запитання, виступи з місця.

VІІ етап — виступ викладача, його аналіз ситуації та процесу обговорення.

VІІІ етап — підсумки й оцінювання роботи студентів із кейсом.

Алгоритм проведення занять із застосуванням методу конкрет­них ситуацій:

Вступ

=Підготовка (підбір ситуації викладачем).

=Усний переказ опису ситуації студентам для ознайомлення з його змістом удома.

=Аналіз опису ситуації студентами в позааудиторний час.

Перший етап

=Пояснення суті методу ситуації студентами.

=Дискусія з приводу проблеми, поданої в описі, відповідно до суті питань.

Другий етап

=Вибір спільного розв’язання або приблизного вирішення.

=Вибір остаточного розв’язання або вирішення проблем.

Третій етап

=Підбиття підсумків (підкреслення моментів, які мають важ­ливе дидактичне значення).

=Оцінка діяльності студентів.

Під час «доаудиторної» роботи — викладач має підготувати збірку кейсів, які відповідатимуть завданням конкретного курсу, зважаючи на вимоги до певних ситуацій.

Велику увагу треба приділити організаційним моментам:

=підготувати в достатній кількості тексти самого кейсу, щоб кожен студент міг хоча б за кілька днів отримав його для самостійного опрацювання;

=забезпечити інший роздатковий матеріал;

=продумати матеріально-технічне забезпечення роботи навчальної групи (аудиторія, меблі, технічні засоби тощо);

=продумати розподіл часу (особливо на роботу в аудиторії)

На другому етапі викладач розв’язує три основні завдання:

1перевіряє знання студентами матеріалу ситуації (наприклад, пропонує їм відтворити хронологію подій, імена учасників кейсу тощо);

2визначає проблеми (питання), що стають предметом обговорення та розв’язання;

3конкретну ситуацію позиціонує у відповідний розділ навчального курсу, нагадує ключові моменти теорії, спрямовує студентів на професійний, а не побутовий підхід до аналізу ситуації.

Наступні етапи характеризуються тим, що робота викладача перетворюється на «невидиму руку», яка регулює процес аналізу конкретної ситуації, надаючи імпровізовану допомогу групі, котра її потребує. На завершальному етапі роботи в аудиторії викладач має зробити підсумковий виступ. У ситуаційному навчанні важливий не так кінцевий результат, як процес його знаходження, адже саме таким чином розвиваються професійні якості керівника, менеджера. Зрештою ще один завершальний і досить складний етап у роботі викладача — оцінювання результатів навчання студентів із застосуванням кейс-методу.