9.Епоха еллінізму як пізній етап у розвитку давньогрецької художньої культури

Елліністична цивілізація — термін, який має два смислових значення: хронологічне — культура епохи еллінізму і типологічне — культура, що виникла в результаті взаємодії грецьких (еллінських) і місцевих елементів. Типологічне розуміння призводить до розширення хронологічних та географічних рамок аж до включення в поняття «Елліністична цивілізація» усієї культури античного світу від часу походів Александра Македонського (4 століття до н. е.) до падіння Римської імперії (5 століття н. е.). При цьому не беруться до уваги якісні зміни в ідеології та культурі, що виникли після римського завоювання.

Сформована на всій території елліністичного світу культура не була одноманітною. У кожній області вона формувалася шляхом взаємодії місцевих, найбільш стійких традиційних елементів культури з культурою, принесеної завойовниками і переселенцями — греками і негреками. Форми синтезу визначалися впливом багатьох конкретних обставин: чисельним співвідношенням різних етнічних груп (місцевих і прийдешніх), рівнем їхньої економіки і культури, соціальної організації, політичною обстановкою і т. д.

Навіть при зіставленні великих елліністичний міст (Александрії, Антіохії на Оронті, Пергама і т. д.), де греко-македонське населення відігравало провідну роль, чітко видно особливі, характерні для кожного міста риси культурного життя. Ще ясніше проступають вони у внутрішніх областях елліністичних держав (наприклад, у Фіваїді, Вавилоні, Фракії). Проте всім місцевим варіантами елліністичної культури властиві деякі спільні риси, обумовлені, з одного боку, подібними тенденціями соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всій території елліністичного світу, з іншого — обов'язковою участю в синтезі елементів грецької культури.

Утворення елліністичних монархій у поєднанні із полісною структурою міст сприяло виникненню нових відносин у суспільстві. Напружена політична обстановка, безперервні військові конфлікти між державами та соціальні рухи всередині них також наклали істотний відбиток на елліністичну культуру. Саме у культурі доби еллінізму більш опукло, ніж у класичній грецькій, виступають розбіжності у змісті та характері культури еллінізованих верхніх шарів суспільства і міської та сільської бідноти, в середовищі якої стійкіше зберігалися місцеві традиції.

10.Основні типи архітектурних споруд у давньогрецькому монументальному будівництві

У Стародавньому Римі, величезній середземноморській державі, архітектура успадкувала традиції грецької, провідного значення набули споруди, що відображали могутність римської республіки ( пізніше - імперії ), а також задовольняли потребам рабовласницької держави. Розширилося коло інженерних споруд, досягло великої досконалості будівництво мостів та акведуків. Для зведення масштабних будівель велику роль відіграло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема бетону.

Інтер'єр римського Пантеону

Були розроблені раціональні методи будівництва, яке зрештою набуло гігантського розмаху. Створювалися великі ансамблі (громадські центри — форуми) та громадські споруди, розраховані на величезні маси народу: амфітеатри (Колізей у Римі), театри, терми, криті ринки, базиліки. Тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього замкненого простору (атрій, перистиль), був розвинутий та вдосконалений. У перенаселених містах виникли 5- та навіть 6-поверхові житлові будинки для незаможних — інсули. Отримали широке застосування арочні та склепінчасті конструкції (храм Пантеон в Римі, накритий величезним куполом), які розвинулись також в архітектурі елліністичної Парфії.

Архітектура Римської імперії від суворих і доцільних переходить до великовагових, пишних, іноді перебільшених форм, ускладнених поземних планів. Посилюються елементи декоративності, зовнішньої виразності споруд. Архітектурний ордер став невіддільним від уявлення про прекрасне в архітектурі.

Самим простою й самим раннім типом храму БУВ дистилят, чи «храм в антах». Полягає ВІН з святилища - целлу, прямокутного у плані, передній фасад Якого представляє собою лоджію з центральним прорізом. По боках лоджія обмежен бічнімі стінамі, Що й назіваються антами. Між антами по передній фронтону ставилися Дві колони (тому храм назівався «дистилят», т. е. «двуколонний»).

Другий, кож Щодо простий тип храму - простиль. ВІН подібній з актовому, відмінність Лише тому, Що простиль трімає в фасаді НЕ Дві, а Чотири колони.

Третій тип - амфипростиль. Це Хіба Що Подвійний простиль - портики з чотірма колонами перебувають и передньому, и задньому фасадах Будинку.

Четвертим типом храмів є периптер. Це найчастіше зустрічається тип храмів. ВІН оточену колонами зусебіч, за периметром. Зазвічай на передньому и задньому фасадах по шість колон, а кількість бічніх візначалося формулою 2π, + 1, де π, - кількість колон на передньому фасаді. Іноді на бічніх фасадах розміщався Чимало, а через два низькі колон. Такий тип храму назівається диптер. Існував в Греді Ще одна Частка храму - круглий периптер, де святилище - осередок - мало ціліндрічну форму І, очевидно периметру храм БУВ оточену кільцем колон.