- •1Скульптурний портрет в м-стві Стародавнього Єгипту
- •2 Єгипецька храмова архітектура періоду нового царства
- •3.Хкдожнє ремесло Стародавнього єгипту, його технологічні та стилістичні особливості
- •4.1111Мистецтво стародавніх народів на території Месопотамії
- •5.Кріто-мікенська(егейська культура) культура. Художні особливості архітектури, образотворчого і прикладного мистецтва
- •6.Давньогрецька архітектура. Архітектура Стародавньої Греції (V ст.До н. Е..) Поняття ордера . Структура давньогрецького храму
- •9.Епоха еллінізму як пізній етап у розвитку давньогрецької художньої культури
- •10.Основні типи архітектурних споруд у давньогрецькому монументальному будівництві
- •11.Портрет в мистецтві стародавнього Риму , його еволюційні етапи
- •15.Архітектура раннього відродження
- •17.111111Монументальний живопис періоду високого відродження Настінні розписи Рафаеля, Мікеланджело
- •18.Скульптура і живопис мікеланджелоМікеланджело
- •19.Творчий метод і напрямки діяльності Леонардо да Вінчі
- •20.Живопис високого відродження у Венеції .Художня своєрідність живописної школи. Творчість Джорджоне, Тіціана
- •21.Мистецтво відродження в Нідерландах Ян.Ван Ейк- основоположник мистецтва північного Ренесансу
- •22.Художне ремесло Італії епохи відродження , стилістичні особливості , провідні ремісничі центри
- •23.Барокко, як провідний стиль ув архітектурі та образотворчому мистецтві
- •24.Творчість Лоренцо Берніні, основні архітектурно-скульптурні ансамблі та декорації майстра
- •25.Творчість Караваджо Та його вплив на європейський живопис
- •26.Живопис Голандії 17 ст та його жанрова специфіка.
- •27.Творчість Рембранта . Змістова наповненість та художня мова його картин.
- •31.Особливості стилю Барокко на прикладі місцевої архітектурної пам’ятки
- •32.Стилістичні риси західноєвропейського костюма 17 ст
- •33. Роккоко, як стильовий напрям у французькому мистецтві першої половини 19 ст . Стиль класицизм в європейській архітектурі. Характерні композиційні й декоративні елементи споруд і їх типи
- •35 Художні особливості високого класицизму ( стиль ампір ) у м-стві першої третини х1х ст..
- •36.Пейзажний жанр в Італійському живописі 18 ст . Характерні риси пейзажу ведути
- •37 Французький живопис 18 ст.
- •38 Творчість Тьєполо( сфера монументального живопису)
- •39.Творчість ф. Гойї та її вплив на подальший розвиток західноевропейського мистецтва
- •40 Французька скульптура 18 ст.. Основні тенденції розвитку, провідні майстри
- •41. Романтизм, як провідний стильовий напрям в європейській художній культурі першої чверті х1х ст
- •43 Постімпресіонізм у французькому малярстві
- •44 Французька скульптура х1х ст Роден
- •45 Розвиток пейзажного жанру митців барбізонської школи у французькому малярстві
- •46 Найдавніше мистецтво на території України
- •47 Культура і мистецтво київської русі
- •48 Українське мистецтво другої половини XVI- першої половини XVII
- •49 Українське мистецтво другої половини XVII -XVIII
- •50 Архітектурні особливості Успенськох церкви у Львові
- •51 Поява книгодрукування в україні Федоров
- •52 Собор Святої Софії в Києві
- •53 Український іконостас
- •54 Іконографічні схеми богородичних зображень
1Скульптурний портрет в м-стві Стародавнього Єгипту
Скульптура – вид мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі. Саме тому скульптор спирається на практику пластики та моделювання, які необхідні йому для відтворення об'ємності фігури чи предмета. Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.
Всесвітньо відомі шедеври давньоєгипетської скульптури – статуя переписувача Каї і портрет цариці Нефертіті, а також рельєфні зображення скульптурного мистецтва Вавилону та Ассирії.
Для скульптури Стародавнього Єгипту властиві умовність, фронтальність та чітка, майже геометризована, статичність. Особливо це стосується зображень фараонів, вельмож. Одночасно скульптури, що зображували простих смертних, часто тяжіли до реалізму. Потяг до реалізму у скульптурі, так само як і в образотворчому мистецтві, стає дедалі помітнішим у часи Середнього царства. А від часів Нового царства вже маємо багато зразків високохудожнього реалізму.
Мистецтво Стародавнього Єгипту мало надзвичайно велике значення для історії світової культури. Його вплив простежується в майбутньому, в культурах інших народів. А чудові пам'ятники єгипетського мистецтва і сьогодні хвилюють нашу уяву своєю високою майстерністю, величним розмахом, реалістичною вірогідністю.
2 Єгипецька храмова архітектура періоду нового царства
Архітектура: Заупокійний храм Рамсеса III, Храм - кенотаф Сети I, Печерні храми, Храми в Абу-Симбелі
Усі храми Нового царства мають дуже багато спільних рис: головний фасад звернений до Нілу, висока масивна стіна навколо храму, орієнтація із заходу на схід, планування, алеї сфінксів, масивні пілони, статуї фараонів, що стоять перед ними та ін. Навіть печерні храми, які висічено всередині скель, за плануванням повторюють храми, зведені на поверхні землі. Храми Атона у Ахетатоні дещо відрізняються від решти храмів Нового царства через відсутність типових для останніх колонних зал та молелень із культовими статуями божества й, навпаки, наявність відкритих дворів із численними жертовниками, що пояснюється самим культом Атона.
Велике значення для розвитку храмової архітектури Нового царства мав Луксорський храм. Саме тут знайшов свою завершену форму новий тип храму Нового царства. Центральна колонада його двору у вигляді гігантських кам’яних квітів папіруса вплинула на більш пізнє оформлення середніх нефів гіпостилів, так само як і використання великої кількості колон. Після Луксора все частіше стали застосовуватись портики із подвійними рядами колон.
Грандіозність та пишність, характерні для офіційної фіванської архітектури другої половини Нового царства, втілювались у таких формах, які були своєрідним поєднанням старого та нового. Зодчі цього періоду мали повернутись до основних традицій архітектури Фів часу ХVIII династії, перерваний Амарною. В основу оформлення храмів ХІХ-ХХ династій було покладено схему, вироблену в Фівах у XVI-XV ст. до н.е. Все ж зодчі другої половини Нового царства значно збагатили замисли своїх попередників і внесли багато нового. Розвиваючи роль колон, вони почали обрамляти середні, більш високі проходи зал колонами у вигляді розгорнених квітів папірусів, зберігши для бічних проходів колони у вигляді зв’язок нерозквітлих стеблин. Однак, якщо вибір загальної ідеї оформлення був вдалим, то намагання надати якомога більшу пишність будівлям призвело до перенавантаження. Важкість величезних перекриттів обумовила збільшення об’єму колон й надто часте їх розташування. Бажання усіляко прикрасити будівлю спонукало покривати рельєфами та текстами не лише стіни, але й стовбури колон.