22.Художне ремесло Італії епохи відродження , стилістичні особливості , провідні ремісничі центри

Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження — це могутній культурний рух у межах XIV — початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система

Мистецтво Відродження виникло з урахуванням гуманізму (від латів. humanus – «людяний») – течії суспільной думці, що народився в XIV в. в Італії, та був протягом другої половини XVXVI ст. поширилося в інших країнах. Гуманізм проголосив вищу харчову цінність людини та її благо. Гуманісти вважали, що кожна людина проти неї вільно розвиватися особистість, реалізуючи свої творчі здібності. Ідеї гуманізму найяскравіше і повно втілилися у мистецтві, головною темою якого стала прекрасний, гармонійно розвинена людина, у якого не обмеженими духовними і творчими возможностями.

Попри всю суперечливому різноманітті та багатстві витоків мистецтво відродження — явище, відзначене глибокою та принциповою новизною. Воно заклало основи європейської культури Нового часу. Усі основні види мистецтва - живопис, графіка, скульптура, архітектура - надзвичайно изменились.

Архітектура утвердилися творчо перероблені принципи античної ордерной системи, склалися нові типи громадських будівель. Живопис збагатилася лінійної і повітряної перспективою, знанням анатомії та пропорцій людського тіла. У традиційну релігійну тематику творів мистецтва проникало земне зміст. Посилився інтерес до античної міфології, історії, побутовим сценам, пейзажу, портрета. Поруч із монументальними настінними розписами, украшающими архітектурні споруди, з'явилася картина, виникла живопис олійними красками.

Мистецтво ще зовсім відірвалося від ремесла, але місце вусі виступила творча індивідуальність художника, діяльність якого полягає у те перший період було навдивовижу різній. Вражаюча універсальна обдарованість майстрів Ренесансу — часто працювали у області архітектури скульптури, живопису, поєднували захоплення літературою, поезією і філософією вивчення точних наук. Поняття творчо багатою, чи «ренесансної», особистості стало згодом нарицательным.

У мистецтві Відродження тісно переплелися шляху наукового і художнього розуміння світу і вагу людини. Його пізнавальний сенс був нерозривно пов'язані з висока поетичної Краси, у своєму прагнення до природності він опускалося до дріб'язкової повсякденності. Мистецтво стало загальної духовної потребностью.

Формування ренесансної культури у Італії відбувався за економічно незалежних містах. У підйомі і розквіті мистецтва Відродження велику роль зіграли Церква та чудові двори некоронованных государів (правлячих багатих сімейств) — найбільших покровителів і замовників творів живопису, скульптури й архітектури. Головними центрами культури Відродження спочатку були міста Флоренція, Сієна, Піза, потім — Падуя. Феррара, Генуя, Мілан і потім всіх, у другій половині XV в., — багата купецька Венеція. У XVI в. столицею італійського Відродження став Рим. Починаючи відтоді місцеві центри мистецтва, крім Венеції, втратили старе значение.

Західноєвропейське М-ство17 ст