![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1Скульптурний портрет в м-стві Стародавнього Єгипту
- •2 Єгипецька храмова архітектура періоду нового царства
- •3.Хкдожнє ремесло Стародавнього єгипту, його технологічні та стилістичні особливості
- •4.1111Мистецтво стародавніх народів на території Месопотамії
- •5.Кріто-мікенська(егейська культура) культура. Художні особливості архітектури, образотворчого і прикладного мистецтва
- •6.Давньогрецька архітектура. Архітектура Стародавньої Греції (V ст.До н. Е..) Поняття ордера . Структура давньогрецького храму
- •9.Епоха еллінізму як пізній етап у розвитку давньогрецької художньої культури
- •10.Основні типи архітектурних споруд у давньогрецькому монументальному будівництві
- •11.Портрет в мистецтві стародавнього Риму , його еволюційні етапи
- •15.Архітектура раннього відродження
- •17.111111Монументальний живопис періоду високого відродження Настінні розписи Рафаеля, Мікеланджело
- •18.Скульптура і живопис мікеланджелоМікеланджело
- •19.Творчий метод і напрямки діяльності Леонардо да Вінчі
- •20.Живопис високого відродження у Венеції .Художня своєрідність живописної школи. Творчість Джорджоне, Тіціана
- •21.Мистецтво відродження в Нідерландах Ян.Ван Ейк- основоположник мистецтва північного Ренесансу
- •22.Художне ремесло Італії епохи відродження , стилістичні особливості , провідні ремісничі центри
- •23.Барокко, як провідний стиль ув архітектурі та образотворчому мистецтві
- •24.Творчість Лоренцо Берніні, основні архітектурно-скульптурні ансамблі та декорації майстра
- •25.Творчість Караваджо Та його вплив на європейський живопис
- •26.Живопис Голандії 17 ст та його жанрова специфіка.
- •27.Творчість Рембранта . Змістова наповненість та художня мова його картин.
- •31.Особливості стилю Барокко на прикладі місцевої архітектурної пам’ятки
- •32.Стилістичні риси західноєвропейського костюма 17 ст
- •33. Роккоко, як стильовий напрям у французькому мистецтві першої половини 19 ст . Стиль класицизм в європейській архітектурі. Характерні композиційні й декоративні елементи споруд і їх типи
- •35 Художні особливості високого класицизму ( стиль ампір ) у м-стві першої третини х1х ст..
- •36.Пейзажний жанр в Італійському живописі 18 ст . Характерні риси пейзажу ведути
- •37 Французький живопис 18 ст.
- •38 Творчість Тьєполо( сфера монументального живопису)
- •39.Творчість ф. Гойї та її вплив на подальший розвиток західноевропейського мистецтва
- •40 Французька скульптура 18 ст.. Основні тенденції розвитку, провідні майстри
- •41. Романтизм, як провідний стильовий напрям в європейській художній культурі першої чверті х1х ст
- •43 Постімпресіонізм у французькому малярстві
- •44 Французька скульптура х1х ст Роден
- •45 Розвиток пейзажного жанру митців барбізонської школи у французькому малярстві
- •46 Найдавніше мистецтво на території України
- •47 Культура і мистецтво київської русі
- •48 Українське мистецтво другої половини XVI- першої половини XVII
- •49 Українське мистецтво другої половини XVII -XVIII
- •50 Архітектурні особливості Успенськох церкви у Львові
- •51 Поява книгодрукування в україні Федоров
- •52 Собор Святої Софії в Києві
- •53 Український іконостас
- •54 Іконографічні схеми богородичних зображень
32.Стилістичні риси західноєвропейського костюма 17 ст
В обстановці поляризації класів і загострення класової боротьби, посиленої участю в ній бюргерства та міської бідноти, сильніше виявлялася станово-класова диференціація і в костюмі. Насамперед костюмом намагалися підкреслити свою станову відособленість і зверхність представники панівної феодальної верхівки. Вже з кінця XII ст. і особливо у XIII ст. феодальна знать вдавалася до прикрашення костюма знаками свого «благородного» походження, запозиченими з родових гербів, які були на щитах рицарів. На плащах-мантіях та верхньому вбранні обох статей почали вишивати гербові, так звані геральдичні, фігури. При цьому, оскільки відмітною особливістю кожного герба були не тільки певні геральдичні фігури, а й колір у строго встановлених поєднаннях, виник дуже примхливий і дивовижний барвистий одяг. Станово-класова відособленість костюма феодальної знаті виявилася й у намаганні зробити його непридатним для умов трудового життя, підкреслити в ньому непричетність феодалів до «огидної» праці. Ця тенденція, що лише накреслилася в добу раннього феодалізму, в період розвинутого середньовіччя набула цілковитого завершення. Вона виявлялася, по-перше, в подовженні і чоловічого, і жіночого одягу, крій якого сковував рухи, а також у великому захопленні вбранням, котре волочилося по землі й плуталося в ногах; по-друге,— у запровадженні з XIV ст. занадто вузького одягу, особливо в чоловічих костюмах, які неможливо було ні одягти, ні зняти без сторонньої допомоги; по-третє,— у поширенні незручних, надзвичайно екстравагантних деталей одягу та елементів костюма, як, наприклад, звисаючі до землі і навіть такі, що волочилися по землі, рукава, дуже довгі вузькі носки в чоловічих черевиках XIV—XV ст., грандіозні жіночі головні убори XV ст. тощо. З XIII, і особливо з середини XIV ст. переважно в Німеччині на одяг нашивали бубонці, які своїми звуками мали попереджати народ про наближення знатної особи, їх прикріплювали до поясів, наплічників, іноді навіть до носків туфель та головних уборів, а також носили підвішеними на спеціальному плечовому перев'язі. Зникли бубонці приблизно до середини XV ст. Станово-класове відособлення костюма феодальної знаті підтримували й відомі «закони проти розкошів», які особливо часто видавалися в країнах Західної Європи в період а другої половини XIII ст. аж до XV ст. Ці закони мали насамперед забезпечити привілеї розкошів у костюмі лише для феодалів, не дозволяючи рівнятися з ними міському бюргерству, яке швидко збагачувалося, а також обмежити зростаюче марнотратство на костюми й самих феодалів, що загрожувало їм збідненням і навіть розоренням. Такі закони передбачали суворе регламентування (щоправда, безуспішне) багатства костюма кожного стану та групи населення, починаючи од панівної феодальної верхівки й кінчаючи простим трудовим народом.
У період розвинутого середньовіччя костюм бюргерства повністю ще не виділявся. Типи і форми одягу в міських верств населення залишалися такими самими, як і у феодалів. Помітна різниця почала намічатися поступово. У міському костюмі, наприклад, не було довгих шлейфів у жіночих платтях, довгих носків туфель, довгих, аж до землі, рукавів, бубонців тощо, не говорячи вже про гербові знаки на одягові. Вбрання більше пристосовували до повсякденного ділового життя: для нього властиві скромніші, темні, практичні кольори, міцні тканини, серед яких першорядну роль починало відігравати сукно. Прикрасам теж надавали менше уваги. Місто сприяло відродженню в костюмові форм, що відповідали природним особливостям фігури. Цей новий для середньовіччя принцип побудови костюма привів до поступового запровадження дедалі вужчого, облягаючого одягу, який підкреслював фігуру. В жіночому костюмі, у верхній його частині, це виявилось уже у XII ст. В чоловічому костюмі найвужчий одяг з'явився в другій половині XIV ст. Починало змінюватись і ставлення до проблеми оголення тіла, а XIV ст. шийний виріз жіночих платтів помітно понижувався та розширювався, утворюючи переважно овально, що відкривало шию і частину плечей, декольте, а в XV ст. вже вдавалися до глибокого трикутного декольте не тільки спереду, а й ззаду, на спині. Груди нерідко наполовину були оголені.
Отже, в розглядуваний період у костюмах відбувалася боротьба двох тенденцій: а) намагання приховати тіло під одягом, знівелювати його форми, тобто тенденція, пов'язана з пануючим у середні віки християнським релігійним світоглядом; б) прагнення виявити в костюмі фігуру людини, підкреслити природні форми її тіла, тобто нова тенденція, що зародилася у феодальному місті в умовах наростаючої боротьби проти нав'язаних релігією протиприродних форм життя.
Зарубіжне м-ство 18 ст