50 Архітектурні особливості Успенськох церкви у Львові

Успенська (Волоська) церква у Львові — збудована у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства.

Архітектура Успенська церква в плані тринавна базиліка, видовжена вздовж вул. Руської, з півкруглою апсидою, що виступає в бік вул. Підвальної. Храм увінчують три бані з ліхтарями; центральна баня спочиває на підпружних арках, підтримуваних чотирма тосканськими колонами. У такій планувально-об'ємній структурі прослідковується злиття західної ренесансної та української будівельних традицій. Перша проявилася у базилікальному плані й архітектурному декорі, друга — в традиційних купольних завершеннях. Зовні стіни відповідно до внутрішнього планування розчленовані тосканськими пілястрами на симетричні площини, у яких прорізані віконні отвори з архівольтами. Фасад завершено розвиненим антаблементом, компонентом якого є дорійський фриз з метопами, тригліфами та розетами. У полях метопів розміщено рельєфні, різьблені в камені композиції на біблійні та євангельські теми.

В інтер'єрі храму, що складається з трьох просторових об'ємів — бабинця, головної нави та вівтарної частини, основну естетичну роль відіграє матеріал — білий тесаний камінь при лаконічній архітектурній пластиці колон, арок, пілястрів. Центральний купол, основою якого служить доричний фриз, оздоблений кесонами з розетками. В його парусах вміщено різьблені в камені герби жертводавців, які давали кошти на будівництво храму. Основою двох інших куполів — у бабинці та вівтарній частині, служить дорійський фриз з метопами та тригліфами. Стіни, як і зовні, розчленовані пілястрами, а архітектурне рішення інтер'єру збагачують два марші сходів, що ведуть на бокові галереї при північній та південній стінах. Світло в церкву потрапляє через високі вікна, оздоблені вітражами львівського художника першої третини XX ст. Петра Холодного. На стінах залишились зразки станкового живопису XVII ст.

Структура церкви витримана в стилі італійського ренесансу, але на основі традицій українського будівництва: на вісі зах.-сх. тридільна і триверха, як основний тип укр. дерев'яних церков.

Стіни розчленовані пілястрами, з арками вікон і плоскорізьбами на метопах, різьбленими одвірками півн. і півд. дверей, а на парусах угорі вирізьблені герби жертводавців (Симеона та Яреми Могил); різьбарські роботи виконали львівські різьбарі Костянтин і Яків Кульчицькі.

51 Поява книгодрукування в україні Федоров

Видатною подією національно-культурного відродження стало розповсюдження друкарської справи, що значно прискорило культурний розвиток в Україні.

Точна дата початку книгодрукування в Україні не відома. Першим друкованим твором вважається «Апостол», виданий 1574 р. у Львові. Іваном Федоровим. Найновіші дослідження свідчать, що перша українська друкарня ймовірно існувала у Львові ще за століття перед тим. Багатий львівський міщанин Степан Дропан 1460 р. подарував церкві Св. Онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм 1469 р.

1574 р. у Львові у друкарні Федорова вийшов перший український друкований підручник «Буквар». Іван Федоров під час перебування в Острозі, куди його запросив князь Острозький, видав «Новий Завіт» (1580 р.) і справжній шедевр з-поміж стародруків Острозьку Біблію (1581 p.). Це було перше повне друковане видання Біблії слов'янською мовою.

З-поміж перших українських книжок були граматики (підручники для вивчення мов): «Адельфотес» (1591 р.)та «Граматика словенська» (1596 p.). «Адельфотес» — греко-слов'янська граматика, складена у Львівській братській школі. «Граматику словенську» видав у Вільні український учений Лаврентій Зизаній. Він був також автором «Лексиса» — першого українського друкованого словника, де церковнослов'янські слова перекладалися українською мовою. Чималий вплив на розвиток української науки й шкільництва мала «Граматика» Мілетія Смотрицького, що вийшла друком 1619 р. Протягом двох століть вона залишалася основним підручником граматики в школах України, Білорусії, Росії, Болгарії та Сербії.

Федоров Іван (засновник книгодрукування)

Федоров Іван, Іван Федоров Моськвітін [близько 1510–5(14) .12.1583, Львів, похований в Онуфрієвом монастирі], засновник книгодрукування в Росії і на Україні. Був дияконом церкви Ніколи Гостунського в Московському Кремлі. Ймовірно, в 50-х рр. 16 ст працював В т. н. анонімній друкарні в Москві. З 19 квітня 1563 по 1 березня 1564 Ф. разом з Петром Мстіславцем надрукував «Апостол», що став першою російською датованою друкарською книгою. Заздалегідь він провів велику роботу текстології і редакторської. «Апостол» рясно орнаментований. Творчо переробивши орнаментальні прийоми школи Феодосія Ізографа, Ф. створив т.з. старопечатний стиль. Шрифт Ф. розробив на основі московського півуставного листа середини 16 ст У 1565 Ф. і Мстіславец надрукували в Москві 2 видання «Часослова». У 1566 із-за переслідувань з боку осифлянськой церковної верхівки їм довелося покинути Російську державу і переїхати до Литви. Нова друкарня була заснована в Заблудове, в маєтку гетьмана Р. А. Ходкевіча, де в 1569 були надруковані «Учительноє євангеліє», а в 1570 – «Псалтир» з «Часословцем». Потім Ф. переїхав до Львова. Тут в 1574 він надрукував нове видання «Апостола» зі своєю післямовою – «Повість... откуду начася і який звіримося друкарня ся». У тому ж році він випустив Буквар – перший російський друкарський підручник (см. мал.(малюнок) ). Четверта друкарня Ф. заснована в Острозі (у маєтку кн. До. До. Острожського), тут в 1578 їм випущені азбука, в 1580 – «Новий заповіт» з «Псалтирью» і алфавітно-наочним покажчиком «Книжка, збори речей потрібних», в 1580–81 – перша повна слов'янська Біблія (т.з. Острожськая біблія), в 1581 – «Хронологія» Андрія Римши. Ф. був різностороннім майстром, що володів багатьма ремеслами: відливав гармати, винайшов багатоствольну мортиру. У 1909 у Москві відкритий пам'ятник Ф. (скульптор С. М. Волнухин).