![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1Скульптурний портрет в м-стві Стародавнього Єгипту
- •2 Єгипецька храмова архітектура періоду нового царства
- •3.Хкдожнє ремесло Стародавнього єгипту, його технологічні та стилістичні особливості
- •4.1111Мистецтво стародавніх народів на території Месопотамії
- •5.Кріто-мікенська(егейська культура) культура. Художні особливості архітектури, образотворчого і прикладного мистецтва
- •6.Давньогрецька архітектура. Архітектура Стародавньої Греції (V ст.До н. Е..) Поняття ордера . Структура давньогрецького храму
- •9.Епоха еллінізму як пізній етап у розвитку давньогрецької художньої культури
- •10.Основні типи архітектурних споруд у давньогрецькому монументальному будівництві
- •11.Портрет в мистецтві стародавнього Риму , його еволюційні етапи
- •15.Архітектура раннього відродження
- •17.111111Монументальний живопис періоду високого відродження Настінні розписи Рафаеля, Мікеланджело
- •18.Скульптура і живопис мікеланджелоМікеланджело
- •19.Творчий метод і напрямки діяльності Леонардо да Вінчі
- •20.Живопис високого відродження у Венеції .Художня своєрідність живописної школи. Творчість Джорджоне, Тіціана
- •21.Мистецтво відродження в Нідерландах Ян.Ван Ейк- основоположник мистецтва північного Ренесансу
- •22.Художне ремесло Італії епохи відродження , стилістичні особливості , провідні ремісничі центри
- •23.Барокко, як провідний стиль ув архітектурі та образотворчому мистецтві
- •24.Творчість Лоренцо Берніні, основні архітектурно-скульптурні ансамблі та декорації майстра
- •25.Творчість Караваджо Та його вплив на європейський живопис
- •26.Живопис Голандії 17 ст та його жанрова специфіка.
- •27.Творчість Рембранта . Змістова наповненість та художня мова його картин.
- •31.Особливості стилю Барокко на прикладі місцевої архітектурної пам’ятки
- •32.Стилістичні риси західноєвропейського костюма 17 ст
- •33. Роккоко, як стильовий напрям у французькому мистецтві першої половини 19 ст . Стиль класицизм в європейській архітектурі. Характерні композиційні й декоративні елементи споруд і їх типи
- •35 Художні особливості високого класицизму ( стиль ампір ) у м-стві першої третини х1х ст..
- •36.Пейзажний жанр в Італійському живописі 18 ст . Характерні риси пейзажу ведути
- •37 Французький живопис 18 ст.
- •38 Творчість Тьєполо( сфера монументального живопису)
- •39.Творчість ф. Гойї та її вплив на подальший розвиток західноевропейського мистецтва
- •40 Французька скульптура 18 ст.. Основні тенденції розвитку, провідні майстри
- •41. Романтизм, як провідний стильовий напрям в європейській художній культурі першої чверті х1х ст
- •43 Постімпресіонізм у французькому малярстві
- •44 Французька скульптура х1х ст Роден
- •45 Розвиток пейзажного жанру митців барбізонської школи у французькому малярстві
- •46 Найдавніше мистецтво на території України
- •47 Культура і мистецтво київської русі
- •48 Українське мистецтво другої половини XVI- першої половини XVII
- •49 Українське мистецтво другої половини XVII -XVIII
- •50 Архітектурні особливості Успенськох церкви у Львові
- •51 Поява книгодрукування в україні Федоров
- •52 Собор Святої Софії в Києві
- •53 Український іконостас
- •54 Іконографічні схеми богородичних зображень
37 Французький живопис 18 ст.
При дворі стверджувалося офіційне напрям - мистецтво бароко. Його представником і главою став Симон Вуе (1590-1649), на творчість якого вплинуло мистецтво Італії, де він навчався в молодості у майстрів болонської школи. У художній культурі Франції 17 століття в боротьбі з напрямом бароко формувалися такі течії живопису, як класицизм і реалізм. Найбільшим явищем художнього життя Франції був класицизм (представники цього напрямку Нікола Пуссен, Клод Лоррен та інші живописці). Художники класицизму, виявляючи загальні типові особливості-тяжіння до гармонії і рівноваги цілого, опора традицій античності та італійського Відродження. Обов'язковою умовою художнього твору вони вважали симетрію, гармонію, єдність часу і місця дії, особливу піднесеність художньої мови, оскільки змістом картин були сюжети «суворі, важливі та повні мудрості». Ці канонізовані принципи часто забирали художників від правдивого відображення різноманіття життя, сповненого протиріч. Художники-реалісти (Жорж де Латур, брати Луї, Антуан і Матьє Ленен) зверталися переважно до побутової жанрової картини, портрета, пейзажу. У графіку також висунулися самобутні майстри, зачіпали в своїх листах і сатиричні аспекти життя. Більшість з цих художників формувалося і працювало в провінційних містах - Нансі, Лані, Тулузі, де сильна була опозиція центральної влади та придворної культури.
Осередком мистецького життя став двір Людовика XIV з його театралізованим побутом, найсуворішим етикетом, тягою до блиску і пишності. До двору залучалися видатні письменники і художники, у столиці розгорнулося грандіозне будівництво. Центром нової дворянської культури став Версаль. Поряд зі спорудженням Версаля приділялася увага перебудові старих міст, і насамперед Парижа. У створенні громадського центру Парижа велику роль зіграв так званий Будинок інвалідів з собором і великої площею. Зведений Ардуен-Мансаром в наслідування собору святого Петра в Римі, собор Будинку інвалідів з його величним куполом легше і суворіше в своїх пропорціях. Великий стиль епохи яскраво представлений в східному фасаді Лувру (1667-1678), який збудував Клод Перро (1613-1688) на додаток до основних частин будівлі, зведеним в 16 столітті архітекторами Леско і Лемерсье. Твір зрілого французького класицизму, Лувр послужив зразком для багатьох резиденцій правителів і державних установ Європи.
Вплив французького живопису XVIII століття на смак сусідніх країн було ще сильніше, ніж вплив архітектури і скульптури. Поряд з академічним напрямом, що зберіг за собою в монументального живопису керівну роль і лише злегка порушених більш дрібними і м'якими лініями і більш світлим колоритом нового часу, розквітло нове радісне і кокетливий, при всьому своєму прагненні до натуральності, лише в рідкісних випадках неманерное мальовниче напрямок. Окрилене справжнім старим esprit gaulois, воно підкорило Францію і всю Європу. Лише ця в тісному сенсі слова французький живопис XVIII століття, поглинена в кінці кінців, хоча і пізніше, ніж архітектура і скульптура, потоком «непогрішності» неокласицизму, має значення для історії розвитку стилів. Художнє життя почала тоді складатися в області живопису в ті форми, в яких вона проявляється ще й тепер. Академії, виставки, художня критика стали надавати великий вплив на вільне художній розвиток. Поряд з Королівською академією, привлекавшей себе кращі сили, академія св. Луки в Парижі, перетворившись із старого цеху живописців, лише в окремих випадках могла похвалитися блискучим ім'ям, і поряд з паризькою академією провінційні вищі художні школи, з яких перше місце зайняли академії в Тулузі, Монпельє і Ліоні, могли, як загальне правило, задовольняти тільки Місцевим художнім потребам. Лише «прикомандировані» до Королівської академії в Парижі мали право виставляти в «Салоні» Лувру; через кілька років за надання «картини на право прийому» вони отримували звання ординарного академіка. Докору в однобічності, однак, ця академія не заслуговує. Вона прийняла в число своїх співчленів Клода Жілль, вчителі Ватто, як «живописця модних сюжетів», самого Ватто як «живописця свят», Гр за як «жанриста»; інші художники позначаються в її списках як пейзажисти, живописці тварин, квітів і т. д. Поряд з академічними виставками в «квадратному салоні» й у «великій галереї» Лувру, регулярно повторявшимися з 1737 р. і досягли свого вищого краю під час появи знаменитих «Салонів» Дідро (1765 - 1767), також і академія св. Луки і союз «Молоді» влаштовували власні виставки, на які вказав Дорбек.
У новому декоративному і орнаментальному мистецтві живопис знаходила собі, головним чином, застосування в розписі стель, стін і дверних панно, в розписування меблів, віял, а незабаром і порцеляни. Мініатюрний живопис по слонової кістки входила дедалі більше в моду. Але керівна роль належала все ж мольбертной живопису; у портретному мистецтві неждані тріумфи випали тепер, поряд з мініатюрною живописом, на частку пастелі, ніжно кладе естомпом фарби, нанесені у вигляді штрихів кольоровими олівцями.