- •1Скульптурний портрет в м-стві Стародавнього Єгипту
- •2 Єгипецька храмова архітектура періоду нового царства
- •3.Хкдожнє ремесло Стародавнього єгипту, його технологічні та стилістичні особливості
- •4.1111Мистецтво стародавніх народів на території Месопотамії
- •5.Кріто-мікенська(егейська культура) культура. Художні особливості архітектури, образотворчого і прикладного мистецтва
- •6.Давньогрецька архітектура. Архітектура Стародавньої Греції (V ст.До н. Е..) Поняття ордера . Структура давньогрецького храму
- •9.Епоха еллінізму як пізній етап у розвитку давньогрецької художньої культури
- •10.Основні типи архітектурних споруд у давньогрецькому монументальному будівництві
- •11.Портрет в мистецтві стародавнього Риму , його еволюційні етапи
- •15.Архітектура раннього відродження
- •17.111111Монументальний живопис періоду високого відродження Настінні розписи Рафаеля, Мікеланджело
- •18.Скульптура і живопис мікеланджелоМікеланджело
- •19.Творчий метод і напрямки діяльності Леонардо да Вінчі
- •20.Живопис високого відродження у Венеції .Художня своєрідність живописної школи. Творчість Джорджоне, Тіціана
- •21.Мистецтво відродження в Нідерландах Ян.Ван Ейк- основоположник мистецтва північного Ренесансу
- •22.Художне ремесло Італії епохи відродження , стилістичні особливості , провідні ремісничі центри
- •23.Барокко, як провідний стиль ув архітектурі та образотворчому мистецтві
- •24.Творчість Лоренцо Берніні, основні архітектурно-скульптурні ансамблі та декорації майстра
- •25.Творчість Караваджо Та його вплив на європейський живопис
- •26.Живопис Голандії 17 ст та його жанрова специфіка.
- •27.Творчість Рембранта . Змістова наповненість та художня мова його картин.
- •31.Особливості стилю Барокко на прикладі місцевої архітектурної пам’ятки
- •32.Стилістичні риси західноєвропейського костюма 17 ст
- •33. Роккоко, як стильовий напрям у французькому мистецтві першої половини 19 ст . Стиль класицизм в європейській архітектурі. Характерні композиційні й декоративні елементи споруд і їх типи
- •35 Художні особливості високого класицизму ( стиль ампір ) у м-стві першої третини х1х ст..
- •36.Пейзажний жанр в Італійському живописі 18 ст . Характерні риси пейзажу ведути
- •37 Французький живопис 18 ст.
- •38 Творчість Тьєполо( сфера монументального живопису)
- •39.Творчість ф. Гойї та її вплив на подальший розвиток західноевропейського мистецтва
- •40 Французька скульптура 18 ст.. Основні тенденції розвитку, провідні майстри
- •41. Романтизм, як провідний стильовий напрям в європейській художній культурі першої чверті х1х ст
- •43 Постімпресіонізм у французькому малярстві
- •44 Французька скульптура х1х ст Роден
- •45 Розвиток пейзажного жанру митців барбізонської школи у французькому малярстві
- •46 Найдавніше мистецтво на території України
- •47 Культура і мистецтво київської русі
- •48 Українське мистецтво другої половини XVI- першої половини XVII
- •49 Українське мистецтво другої половини XVII -XVIII
- •50 Архітектурні особливості Успенськох церкви у Львові
- •51 Поява книгодрукування в україні Федоров
- •52 Собор Святої Софії в Києві
- •53 Український іконостас
- •54 Іконографічні схеми богородичних зображень
31.Особливості стилю Барокко на прикладі місцевої архітектурної пам’ятки
Баро́кко (итал. barocco — «порочный», «распущенный», «склонный к излишествам», порт. perola barroca — «жемчужина неправильной формы» (дословно «жемчужина с пороком»); существуют и другие предположения о происхождении этого слова) — характеристика европейской культуры XVII—XVIII веков, центром которой была Италия. Стиль барокко появился в XVI—XVII веках в итальянских городах: Риме, Мантуе, Венеции, Флоренции. Эпоху барокко принято считать началом триумфального шествия «западной цивилизации». Барокко противостояло классицизму и рационализму.
Серед найпомітніших культових споруд західної школи бароко варто згадати принаймні чотири архітектурні шедеври: собор Святого Юра у Львові, Успенський собор Почаївської лаври, домініканські костьоли у Львові та Тернополі. Собор Святого Юра — один з кращих зразків уніатських церков. Величний ансамбль панує над забудовою, вирізняючись гармонійністю композиції і стильовою єдністю елементів та деталей. Храм має центричну пірамідальну композицію; властива костьолам підкресленість головного фасаду поєднується з всефасадністю українських храмів. Собор стоїть на терасі; барокові парадні сходи розміщені біля самого вхідного порталу. Фасад розчленований пілястрами, що надає споруді особливої чіткості й гармонійності.
Другим своєрідним храмом західної школи бароко є Успенський собор Почаївської лаври. З переходом Лаври до унії у 1721 р. стару церкву 1649 р. було розібрано, а на її місці у 1771—1783 рр. збудовано новий Успенський собор. Загальна композиція комплексу — терасна, будівлі розміщені на схилах з поступовим підвищенням до головного акценту — Успенського собору. Головний фасад за католицькою традицією прикрашають дві вежі під кутом 45° до головної осі, що підкреслює всефасадність собору — характерну рису українських церков. Загалом композиція з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними вежами співзвучна кращим зразкам козацького бароко — соборам Троїцького монастиря в Чернігові та Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині.
У стилі козацького бароко створено справжні шедеври національної архітектури; його зразки не мають аналогів у світі. Пам’ятки цієї школи можна поділити на три основні періоди бароко: 1) раннє, або геометричне бароко найчастіше датоване 1648—1680 рр.; 2) високе, або середнє бароко 1680-х — початку 1740-х рр.; 3) пізнє бароко, перехідне до класицизму — початок 1740-х — кінець 1770-х рр. На перший період припадає будівництво Іллінської церкви в Суботові (1653) та Миколаївського собору в Ніжині (1655—1658). На межі першого і другого періодів були зведені собор Троїцького монастиря в Чернігові (бл. 1679 р.) та Преображенський собор Мгарського монастиря (1684—1692). Перший період нерозривно пов’язаний з іменами зодчих І. Баптиста та М. Томашевського.
Серед пам’яток періоду високого бароко варто насамперед згадати Микільський собор у Києві (1689), Хрестовоздвиженський у Полтаві (1709), Покровський у Харкові (1689), Спасо-Преображенський в Ізюмі (1684), Георгіївський собор Видубецького монастиря (1696—1701), церкву Катерини в Чернігові (1715), Преображенську церкву у Великих Сорочинцях (1732) та ін. У цей же період було збудовано й шедеври західної школи українського бароко — згадані собори Святого Юра у Львові (1746—1762) та Успенський Почаївської лаври (60-ті — 70-ті рр. XVIII ст.) Серед відомих архітекторів того часу назвемо И. Старцева, І. Зарудного, Я. де Вітта, Г. Гофмана, Ф. Кульчицького, П. і М. Полейовських, Д. Аксамитова; на стику високого й пізнього бароко працював А. Квасов.
Саме в період високого бароко церковна архітектура набуває найбільш характерних для цього стилю рис з притаманними йому оригінальною формою бань, плавністю й мальовничістю ліній, пишністю й насиченістю декору. На відміну від високого пізнє бароко відзначається більшою лаконічністю й переходом від вибагливих силуетів до простих геометризованих з використанням чистого класичного ордеру і стінами, позбавленими пишного орнаменту. Помітно змінюється й характерна угнута форма бань, у верхах зникає «перехват» — «ковнір». Період панування пізнього бароко на Україні — це часи О. Розумовського і Малоросійської колегії. Найвідоміший архітектор пізнього бароко — І. Григорович-Барський, найвідоміші храми і дзвіниці — церква Різдва Пречистої в Козельці (1752 — 1764), дзвіниця на Дальніх печерах у Лаврі (1754—1761), дзвіниця на Ближніх печерах (1759-1762) та ін.