26.Поняття економічного простору.

Ек простір –це організаційно-економічні відносини,які проявляються через систему управляння природніми,соціальними і виробничими об*єктами.. Він являє собою територію, що має багато об’єктів і зв’язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні системи, різноманітні об’єкти інфраструктури загального користування.

Поняття простору не тотожне поняттю території. Термін "простір" характеризує відношення об'єктів у їхньому розвитку.

Формування ек простору – це р-к с-ми відносин щодо розміщення множини економічних об’єктів на території, утв науково обґрунтованих форм їх комплексування й організації взаємодії між ними.

Простір форм-ся лише завдяки зв’язкам: розширенню ринків, зростанню участі в ек д-ті та її інтенсивності, поглибленню взаємодії.

Закономірності його формування:

• Впорядкованість та взаємоужгодженість

• Нерівномірність р-ку елементів, що визначають ек простір

• Циклічність

• Розширення масштабів

Структура ек простору

Існує два підходи щодо визначення ст-ри ек пр.

Перший базується на безпосередньому координуванні ек зв’язків та явищ у пр-рі та обмеженні чітко визначеними просторовими даними.

ІІ підхід полягає в опосередкованому проектуванні ек зв’язків та явищ, що відбуваються в ек просторі на його координатах. При цьому прост межі можуть бути нечіткими, виходити за межі терит од. У такому аспекті можна розглядати простір підприємства, галузі, галузевого комплексу, окремого індивідуума, колективу місцевої громади.

Залежно від масштабів ек зв’язків структура ек простору може включати:

• Глобальний простір – зв між територіально розсередженими об

• Регіональний – об’єднує певні об’єкти в єдину ек с-му в межах регіонів У.

• Ареальний – формується на обмеженій території (використ певного ресурсу)

• Локальний – с-ма ек зв’язків, які складаються в процесі господарської д-ті конкретних територіальних громад.

За якісними ознаками ек пр. може бути промисловим, аграрним, рекреаційним, інформаційним

27.Форми територіальної організації продуктивних сил

Територіальна організація продуктивних сил(ТОП)- це просторовий взаємозв’язок галузевих, міжгалузевих та територіально-виробничих комплексів. Він сприяє ефективному використанню природних , матеріальних і трудових ресурсів і усуває диспропорцію у розміщенні продуктивних сил.

Промисловий центр-це група промислових підприємств, пов’язаних спільними допоміжними виробництвами, а в ряді випадків і спільність технологічного процесу, що мають єдину систему розселення й обслуговуються спільною інфраструктурою.

Форми територіальної організації продуктивних сил:

-промисловий центр

-технополіс

-ТВК

-виробничий комплекс

-портово-промисловий

Виробничий комплекс – це обєднання підприємств , які пов’язані виконанням єдиної господарської функції та тісними виробничими стосунками таким чином , що вилучення якого-небудь компоненту або порушення зв’язків знижує ефективність всього комплексу ,обмежує або унеможливлює виконання господарських функцій.

ТВК- це обєднання підприємств на певній території, для якого найкращий ефект досягається завдяки вдалому компонуванню підприємств відповідно до природних і економічних умов.

Портово-промисловий комплекс – це обєднання на одній території морських портів ,промислових підприємств ,приморських поселень ,соціально-виробничої інфраструктури ,розміщення яких у прибережній зоні обумовлене експлуатацією природних ресурсів прилеглої території й акваторії ,забезпеченням зовнішньо-економічних та інших видів діяльності.

Технополіс – це науково-технічний центр, який забезпечує створення і впровадження нових розробок.