40.Закон вартості

Закон вартості – закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватись на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів Закону вартості притаманні наступні риси:   в основі вартості лежить суспільно-необхідна праця;  величина вартості товарів прогресс пропорційний до кількості втіленої в ньому суспільно-необхідної праці та його продуктивній силі; обмін товарів здійснюється відповідно до кількості втіленої в них суспільно-необхідної праці;з виникненням грошей та ціни закон вартості виступає в якості регулятора цін, визначаючи їх рівень; через механізм ринкових цін закон вартості розповсюджує свою регулюючу роль на процес виробництва, сприяючи його скороченню або розширенню;  індивідуальні витрати праці зводяться до суспільно-необхідних, індивідуальні вартості – до суспільної вартості, яка є основою ціни… Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропонування. Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві:а) він виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями).;б) закон вартості – основа диференціації товаровиробників.;в) закон вартості сприяє зародженню капіталістичних відносин.;г) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил..Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стимулює прогресс виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспільний ррогресс.

41.Зовнішньоторговельна діяльність України.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки будь-якої країни. Активне використання зовнішньоекономічного чинника сприяє подоланню негативних процесів у економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Що стосується зовнішньоторговельної діяльності нашої країни, то треба відзначити, що Україна належить до країн із високою експортною квотою у ВВП, у 2006 році обсяг експортної квоти склав майже 47,2%. В середньому кожний третій український продукт чи послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання.

У доларовому вираженні, імпорт товарів в Україну постійно росте. Найбільший приріст експорту та імпорту відзначився у 2004 році і склав відповідно 42% та 26% у порівнянні з попереднім 2003 роком. Також необхідно відмітити, що позитивне сальдо країни істотно зросло у 2004 року, що вказує на більш прогресивний ріст експорту над імпортом країни.

Необхідно відзначити, що зростання обсягів імпорту може негативно позначитися на фінансових показниках вітчизняних виробників й економіці в цілому. По-перше, це зумовлено тим, що за імпорт необхідно платити валютою, що потребуватиме компенсації припливу іноземних товарів за рахунок зниження міжнародних резервів НБУ, або приростом прямих іноземних інвестицій, обсяги яких поки далекі від бажаних урядом. По-друге, негативне торговельне сальдо негативно позначається на рості ВВП країни. У третіх, теоретично зростання імпорту веде до ослаблення позицій вітчизняних виробників на місцевих ринках. І нарешті, збільшення обсягів імпорту означає посилення залежності країни від її торговельних партнерів і від ситуації на зовнішніх ринках.

Використання вигод від участі у міжнародному поділі праці дозволяє кожній країні постійно підвищувати свою економічну ефективність і результативність, даючи їй можливість зосереджуватись на тих товарах та послугах, у виробництві яких вона має переваги у конкурентоспроможності у порівнянні з іншими країнами.

треба зазначити, що стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:

- низька конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед, машинотехнічних виробів;

- важкий фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних виробництв, що робить практично неможливим інвестування у перспективні, орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

- штучне стримування курсу гривні в рамках "валютного коридору";

- недостатній розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках промислово розвинутих країн;

- недостача спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх ринках;

- збереження елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;

- низький світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що ускладнює використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу країни.