13.Види регіонів

1. слаборозвинутими називаються такі регіони, економічна відсталість яких викликана передусім географічними чи історичними чинниками. Найважливішими географічними чинниками, що об'єктивно впливають на структуру і ступінь розвитку господарського комплексу, можна назвати рельєф місцевості та конфігурацію території регіону, від яких залежать транспортна доступність і витрати на перевезення, а також особливості клімату, які визначають природні умови розвитку господарства. Гірський рельєф, пересічна місцевість, значна витягнутість у певному напрямку чи деяка ізольованість території водною або іншою перешкодою, посушливий чи надмірно зволожений клімат створюють несприятливі передумови для збільшення концентрації населення у регіоні, підвищують затратність виробництва, часто призводять до посилення екстенсивності у сільському господарстві. Вплив історичного чинника на формування економіки регіону проявляється у певних тенденціях нерівномірного розвитку його різних місцевостей. Це може бути пов'язане як з традиційністю виробництва, так і процесом об'єднання в єдине ціле окремих територій з різним рівнем економічного розвитку. Отже, названі чинники концентруються у проблемах економічного характеру, адже у слаборозвинутих регіонах обмежений рівень і нераціональна структура зайнятості населення, несприятливі умови для активізації ділової, інвестиційної, соціальної та інших сфер діяльності. Депресивними називаються такі регіони, економічна відсталість яких зумовлена стагнацією, спричинена структурною кризою, що охопила виробництва, які стали неефективними у результаті зміни умов розвитку. Найчастіше депресивними є старопромислові регіони з характерними для них видобувними або традиційними галузями спеціалізації промисловості. У них переважають видобуток корисних копалин із виснажених родовищ і виробництво засобів виробництва, що відбувається здебільшого за застарілими технологіями, з високою витратоємністю, низькою рентабельністю, не-достатньою екологізацією виробництва. Навіть за умов загального стійкого розвитку національної економіки у таких регіонах потенційно можуть виникати економічні кризи. Поділ території України на макрорегіони, які характеризуються соціальною і господарською своєрідністю, відмінностями у внутрішньорегіональних та міжрегіональних зв'язках, дає можливість диференційовано управляти процесами планування і прогнозування розвитку господарства. Регіоналізація сприяє раціональному розвиткові кожного регіону, раціональному розміщенню продуктивних сил території, і, в кінцевому підсумку, прискореному регіональному розвитку всієї країни.

14. Предмет і об’єкт вивчення регіональної економіки.(1 лекція у зошиті!!!!)

Регіональна економічна і соціальна географія світу є однією з галузей географічної науки. Головне її завдання полягає в обґрунтуванні шляхів удосконалення територіальної (просторової) організації суспільства: особливостей формування територіально-виробничих комплексів у конкретних умовах. Вона дає науково обґрунтоване уявлення про характер взаємодії суспільства й природи, про форми і тенденції розвитку територіальної організації суспільства у значних територіальних масивах – регіонах.

Отже, регіональна економічна і соціальна географія світу – наука про закономірності територіальної організації суспільного виробництва, просторових процесів та форм організації життя людей у конкретних регіонах та країнах світу.

Об’єкт дослідження – суспільство та його складові регіональне господарство, населення регіонів світу, територіальні соціальні структури, господарські зв’язки країн світу, міжнародний поділ праці.

Предметом дослідження є особливості та закономірності просторової організації суспільства і його складових на рівні регіонів світу. Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає розгляд їх із позицій розміщення, взаємо розташування, взаємодії та просторових відносин, причинно-наслідкових зв’язків.

Регіональна економічна і соціальна географія світу вивчає територіальний (міжнародний) поділ праці, розміщення продуктивних сил у межах окремих регіонів, регіональну політику, територіальну організацію виробництва, геополітику і геостратегію регіонів світу, просторові соціально-економічні пропорції, територіальні соціально-економічні структури, транспортні й інфраструктурні мережі та системи, а також системи розселення та інші аспекти просторової організації суспільства у межах регіонів світу.

15. Соціально-економічні показники регіонального розвитку.

До першочергових програм входять:

• програма розвитку промислового виробництва та скорочення безробіття;

• програма розвитку сільськогосподарського виробництва та скорочення безробіття в сільській місцевості;

• програма використання паливно-енергетичних ресурсів;

• програма раціонального використання природних ресурсів (землі, води, лісів тощо);

• програма розвитку транспорту та зв'язку;

• програма розвитку торгівлі та побутового обслуговування;

• програма розвитку освіти, науки;

• програма "Охорона здоров'я";

• програма розвитку культури, фізкультури і спорту;

• програма соціального захисту молоді, пенсіонерів, інвалідів. Програма розвитку промислового виробництва та скорочення

Соціально-економічні показники розвитку регіону

1. обсяг валового національного продукту у розрахунку на одну особу у фактичних цінах, гривень

2. обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу, гривень

3. середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника

4. щільність сільського населення, осіб на 1 кв. км

5. частка осіб зайнятих у сільському господарстві, відсотки

6. частка осіб зайнятих у промисловості (%)

7. рівень зареєстрованого безробіття (%)

8. Рівень зареєстрованого довготривалого безробіття

9. коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення на 1 тис.осіб

10. обсяг реалізованої с/г продукції (робіт, послуг) на одну особу

11. перелік районів на території яких розташовані закриті або перебувають у стадії закриття вугледобувні та вуглепереробні підприємства

рівень соціально-економічного розвитку регіону може виражатися через обсяги виробництва і споживання ВВП, НД, матеріальних благ і послуг на душу населення, рівень продуктивності праці. Соціально-економічний розвиток регіону характеризує якісний стан суспільного виробництва, природних і людських ресурсів. Основні показники економічного і соціального розвитку регіонів складають окремий самостійний розділ Державної програми економічного і соціального розвитку України. Цей розділ являє собою регіональний зріз Державної програми і дає уявлення на основі ретроспективних даних про наступні зміни у розвитку соціально-економічних процесів у територіальному аспекті. Основні показники соціально-економічного розвитку регіонів відображають найважливіші регіональні відтворювальні цикли і характеризують їх територіальні зміни.

Реформування економіки і перспективи соціально-економічного розвитку України значною мірою залежить від ефективної діяльності державних органів влади на різних рівнях управління. Всі три рівні управління (державний, регіональний і локальний) обов'язково повинні включати такі етапи: ретроспективний аналіз; прогнозування всіх сфер діяльності; планування і конструювання соціально-економічного життя; контроль за виконанням завдань.