- •1.Американська школа регіоналістики (праці г. Зіпфа, в. Беррі, у. Ізарда).
- •2.Напрями управлінської діяльності.
- •3. Європейська школа регіоналістики (в. Кристаллер, а. Льоша, х. Бос, а. Вебер, т. Александерсон).
- •4. Структура регіональної політики.
- •5. Радянська школа регіоналістики (Шніппер р.І., Алаєв б.Є, Некрасов м.М., м.К. Бадман).
- •6.Пріоритети економічного розвитку регіонів України.
- •7.Українська школа регіоналістики (праці с.І. Дорогунцова, Долішнього м.І, Поповкіна в.А.).
- •8.Методи прогнозування рпс (генеральні схеми, галузеві схеми, територіальні схеми, цільові комплексні програми, схеми і проекти районного планування).
- •9. Концепція “Регіономістики” (праці п.І. Алампієва, в.В. Кістанова, м.М. Некрасова).
- •10.Теорія штандарту а. Вебера.
- •21. Теорія регіонального росту
- •22.Галузева структура народного господарства України
- •24. Наслідки глобалізації та регіоналізації.
- •25.Класифікація країн за рівнем економічного розвитку.
- •26.Поняття економічного простору.
- •27.Форми територіальної організації продуктивних сил
- •28.Показники ефективності виробництва
- •29.Проблема економічного районня території України
- •30.Показники аналізу територіальної організації господарства
- •31. Види кластерів
- •32.Характеристика структурного підходу в регіональній економіці
- •33.Тенденції розвитку світового господарства
- •35.Підходи щодо економічного районування в інших країнах( і ще в кінці є там написано але не знаю чи правильно виділено фіолетовим)
- •36.Характеристика районного планування.
- •37.Податкова та субсидійна політика України.
- •38.Закон економії робочого часу.
- •39.Міграційна політика України.
- •40.Закон вартості
- •42.Закон територіального поділу праці
- •43.Роль та значення спеціальних економічних зон.
- •44. Закон міжнародного поділу праці
- •45.Єврорегіони України
- •46.Вчення про регіон у.Ізарда
- •47.Концепція регіонального розвитку єс
- •48.Принципи розміщення продуктивних сил.
- •49.Проблеми розвитку технополюсів
- •51.Значення технопарків.
- •52.Сучасні проблеми територіальної організації народного господарства України.
- •53.Перспективи розвитку інтеграційних об’єднань.
- •54.Нормативно-правова основа державної регіональної політики.
- •55.Закономірності регіонального управління.
- •56.Принципи державної регіональної політики.
- •57.Принципи регіонального управління (загальні, спеціальні, специфічні).
- •58.Економічний розвиток регіонів.
- •59.Рівні регіонального управління (народногосподарський, міжгалузевий, міжрегіональний, галузевий та регіональний).
- •60.Транскордонне співробітництво регіонів України.
- •13.Види регіонів
- •14. Предмет і об’єкт вивчення регіональної економіки.(1 лекція у зошиті!!!!)
- •16. Предмет і об’єкт вивчення рпс.
- •18. Основні компоненти продуктивних сил.
- •19. Інструментарій регіональної політики.(є у лекціях)
54.Нормативно-правова основа державної регіональної політики.
Україна започатковує державну регіональну політику, засновану на європейських цінностях, засадах демократії та національної єдності, орієнтовану на підвищення економічних та соціальних стандартів життя кожного громадянина.Особливої актуальності набуває проблема ефективного використання регіонального потенціалу.За сучасних умов першочерговим завданням є пошук раціонального балансу між децентралізацією управління і єдиновладдям. На державному рівні визначено, що громади та створені ними структури управління на місцях мають нести відповідальність за соціально-економічний стан перед населенням регіону та державою. На рівні регіону це позначається як принцип «відповідальної регіоналізації». З метою надання більших повноважень регіонам, державна регіональна стратегія спрямовується на подолання інституційних, соціально-економічних та морально-психологічних перешкод гармонійного розвитку регіонів у їхній єдності як складових єдиної держави.Головним завданням регіональної політики держави має стати досягнення балансу між її інтересами та інтересами розвитку її регіонів. Ключовим завданням наступного стратегічного горизонту регіональної політики є розробка напрямів та механізмів передачі частини державних повноважень на нижчий рівень управління, спираючись на демократичні цінності та виходячи з положень Конституції України.Принципи раціональності, відповідальності та ефективності децентралізації - орієнтири, на які мають спиратися подальші реформи у сфері державного управління.Держава залишається координатором інтересів усіх рівнів. Гармонізуюча роль держави особливо має активізуватися в точках зіткнення інтересів: між людиною і громадою, між громадами і регіональною владою, між регіональною і державною владою тощо.Особливої ролі набуває економічна база розвитку територій, яка має відповідати ключовому завданню, поставленому перед державою - посиленню соціальної складової регіонального розвитку, що передбачає забезпечення державних стандартів (нормативів) та державних соціальних гарантій гідного рівня життя кожного громадянина незалежно від місця його проживання.Завдання держави - досягти політичної, економічної та гуманітарної єдності країни на основі узгодження різноспрямованих інтересів усіх регіонів. Важливим аспектом також є проблема дотримання державою принципів прозорості в процесі формування та реалізації регіональної політики, взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства.
55.Закономірності регіонального управління.
Динамічний характер функціонування.
Детермінізм процесів управління
Обмеження прямого впливу на господарчі суб*єкти регіону з боку органів регіонального управління.
Пріоритетність правового та економічного підходу до регулювання
Закономірність винятковості.
Самоорганізація
Закономірність процесу управління
Адаптація
Наявність механізму взаємодії централізації і децентралізації.
Становлення та розвиток системи регіонального управління обумовлюють об’єктивні закономірності, що не залежать від процесу їх пізнання, однак є важливими для врахування. Зокрема слід виділити такі: динамічний характер функціонування, обмеження прямого впливу на господарчі суб’єкти регіону з боку органів регіонального управління, закономірність винятковості, наявність механізму взаємодії централізації та децентралізації, детермінізм процесів управління, пріоритетність правового та економічного підходу до регулювання, самоорганізація, закономірності процесу управління, адаптація та ін.