30.Показники аналізу територіальної організації господарства

При обґрунтуванні РПС застосовуються техніко-економічні розрахунки економічної ефективності. У деяких методах, названих вище, широко використовуються розрахунки, які спрямовані на визначення економічної ефективності прив’язки тих чи інших об’єктів до певної території.  Усі наукові методи тісно взаємопов’язані і доповнюють один одного.  Критерієм ефективності розміщення і територіальної організації продуктивних сил завжди вважались витрати. Ефективність витрат поділяється на загальну та порівняльну. Загальна ефективність народного господарства визначається методом співставлення одержаного приросту новоствореної вартості (національного доходу) із затраченими капіталовкладеннями. Порівняльна ефективність розраховується при виборі найвигіднішого варіанту розміщення об’єкта серед усіх інших наявних об’єктів. Показники ефективності такі: питомі капіталовкладення, трудоємність, фондоємність, матеріалоємність, рентабельність, терміни окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці, виробничі витрати.  Техніко-економічні показники аналізу територіальної організації господарства розраховують шляхом визначення розмірів відповідних витрат на виробництво одиниці продукції. Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції доцільно визначати у вартісному або натуральному обчисленні:  1) матеріалоємність виробництва:  Мм = Вм/Пр,  де: Вм – витрати матеріалів, тис. грн.;  Пр – річний випуск продукції, грн., шт., т;  2) енергоємність виробництва:  Ем = Ве /Пр,  де: Ве – витрати енергії, кВт/год.;  3) трудоємність виробництва:  Тм = Зп/Пр,  де: Зп – затрати праці, людино/год.;  4) водоємність виробництва:  Вм = Вв/Пр,  де: Вв – витрати води, л;  5) фондоємність виробництва:  Фм = Вф/Пр,  де: Вф – вартість основних фондів, грн.;  6) капіталоємність виробництва:  Км = Вкв/Пр,  де: Вкв – вартість капітальних вкладень на спорудження об’єкта;  7) транспортабельність продукції:  Тп = Впр/Пр,  де: Впр – витрати на перевезення продукції;  8) собівартість продукції:  С = Вс + Вм + Во,  де: Вс і Вм – вартість сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці та амортизаційних відрахувань, грн.;  Во – витрати на оплату праці і реалізацію продукції, грн.

31. Види кластерів

Кластер - це галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону. Кластер являє собою групу локалізованих взаємозалежних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих послуг, інфраструктури, науково-дослідних інститутів, вузів та інших організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного. Головна особливість кластера – його іннова-ційна орієнтованість.Види Національні кластери (позамежові групи суміжних конкурентоспроможних галузей, виділені з використанням коефіцієнта локалізації й методики міжгалузевого балансу) Мегакластери  (сектори економіки з постійно діючими взаємозалежними прямими (зворотними) зв'язками між постачальниками і споживачами, що створює конкурентоспроможну продукцію в межах декількох галузей);Регіональні кластери (великі, середні й дрібні підприємства, взаємопов'язані в межах горизонтально-, вертикально-інтегрованих галузевих відносин у рамках одного регіону); Це промисловий кластер, в якому фірми-члени знаходяться географічно близько один від одного. Регіональні кластери можуть включати промислові райони малих та середніх фірм, концент- рації фірм високої технології, пов’язаних через розвиток та вико- ристання загальних технологій, та виробничих систем, що вклю-чають великі материнські компанії та їхніх місцевих постачаль-ників та компанії, що відокремилися від материнської компаніїТрансграничні кластери (розвиваються в регіонах двох і більше країн);Локальні кластери (розташовані в одному місті (районі), до них відносяться «промислові райони»);Пов'язані (мають загальні галузі промисловості, використовують аналогічні вміння й технології);Високорозвинені кластери(випускають конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому (зовнішньому) ринку; характеризуються високою довірою й швидким обміном інформації між географічно близькими підприємствами-членами кластера);Стійкі кластери (відрізняються позитивною динамікою становлення всіх елементів внутрішньокластерної взаємодії, які ще не досягли необхідного рівня розвитку для одержання вигоди від агломерації) Потенційні кластери (характеризуються нерівномірним розвитком структури кластера й слабкістю окремих елементів, які входять у його склад, але мають виражені конкурентні переваги й фундаментальні фактори, що сприяють подальшому розвитку, вимагають підтримки уряду);