46.Вчення про регіон у.Ізарда

У 1956 р. була опублікована книга У. Ізарда "Розміщення і просторова економіка", основна ідея якої полягала в зміцненні просторової й регіональної основи окремих спеціальних дисциплін за допомогою розробки більш адекватної загальної теорії розміщення і просторової економіки, пов'язаної з теорією виробництва, ціноутворення і торгівлі. Автор акцентував увагу лише на мікроекономічному принципі розміщення підприємств.

У 1961 р. було опубліковано другу його книгу "Методи регіонального аналізу: вступ до науки про регіони", її завдання полягало в доповненні теорії прикладними методами регіонального аналізу і в розробці методики їх оцінки за допомогою методів основних параметрів просторової економіки. Регіональна наука концентрує увагу на дослідженні просторових явищ, взаємозв'язків поза їх генезисом. На думку У. Ізарда, в цій науці центральне місце має належати районним і міжрайонним структурам і функціям. Кількісні методи використовуються для вивчення просторових взаємозв'язків, а не причинних залежностей. Практичним виразом регіональної науки є регіональна економіка, наслідком розвитку якої є теорія зростання (полюсів зростання), а також аналіз агломераційного ефекту у розселенні.

У. Ізард в своїх дослідженнях достатньо чітко визначив наочну область регіональної науки, до якої відніс вивчення територіального аспекту людської діяльності з метою виявлення взаємозв'язків між людьми, їх діяльністю і перетворюваним в результаті такої діяльності місцем існування. У контексті проблеми формування міжрегіональних кластерів особливе значення має внесок У. Ізарда і його послідовників у вирішення проблем розміщення промислових комплексів, запобігання регіональним конфліктам на основі узгодження наявних інтересів і т.д.

47.Концепція регіонального розвитку єс

Актуальність проблематики, яка висвітлюється, зумовлена посиленням інтенсивності регіоналізації на світовому рівні та на теренах Об’єднаної Європи зокрема. Багаторівневість політики регіонального розвитку й поєднання її наднаціональних, національних та регіональних аспектів є нагальними питаннями порядку денного багатьох загальноєвропейських програм та форумів. Окрім того, зазначена тема, збагачена ідеями впливу глобальних циклів на регіональні аспекти розвитку, глибоко досліджена в роботах Х. Балдершайма, Ю. Ваннопа, Н. Вільямса, І. Валлерстайна, Р. Кларка, Й. Шумпетера та інших. Разом із тим, регіональний розвиток країн ЄС потребує й належного політичного аналізу, який може бути розпочатий з окреслення загальноєвропейського, національного та регіонального рівнів проведення політики регіонального розвитку в країнах-членах Європейського Союзу, а також їхнього поєднання в процесі багатонаціональної інтеграції Європи. Це і є метою нашої статті.Cьогодні на тлі актуалізації регіональної проблематики на світовому рівні відбувається зміна стратегічних напрямків у політиці держав, свідомості людей тощо. Пов’язано це з тим, що за сучасних умов посилюються тенденції до глобалізації економіки на базі розширення діяльності транснаціональних корпорацій і загострення екологічних проблем планетарного масштабу, але водночас у всіх регіонах світу (макро- та мікрорівня) має місце постійний пошук національно-державної, етнічно-територіальної, регіональної самоврядності та самодостатності. Сьогодні досвід західноєвропейських та центральноєвропейських інтеграційних процесів свідчить про те, що в Європейському Союзі країни та регіони вбачають потужний засіб отримання статусу політичного актора на національному та наднаціональному рівнях, можливість доступу до ресурсів наднаціональних структур. Крім того, можливість регіонів брати участь у процесах європейської інтеграції суттєво розмиває конфліктні відносини по лінії «центр – регіон» у рамках національної держави, яка виступає учасником процесів європейської інтеграції. .Отже, Європейський Союз являє собою потужне регіональне інтеграційне об’єднання, «структура якого є способом організації … взаємовпливів держав, які входять до його складу». Водночас із поширенням інтеграції в рамках Європейської Спільноти все активнішу роль відіграє вплив регіонів ЄС, які зростають в економічному та політичному плані (у тлумаченні Європейського Союзу регіон набув конкретного змісту та розглядається як територіальне утворення, установлене згідно із законодавством на рівні, який є нижчим після державного, і наділене правом самостійного політичного самоврядування). У цьому контексті слід наголосити на проблемі поєднання загальнодержавних та регіональних економічних інтересів. Більшість фахівців відзначають, що ця проблема має фундаментальне значення для розробки основ державної регіональної економічної політики. Адже поряд із державними кожний регіон має власні специфічні інтереси, які не завжди й не в усьому співпадають із загальнодержавними. Регіональні інтереси зумовлюються особливостями господарського комплексу регіону, складом його населення, рівнем розвитку продуктивних сил, а також географічним положенням, наявністю мінерально-сировинних, водних, земельних та інших ресурсів. Ці особливості кореняться в природних умовах, у виробництві, соціальній сфері, історії, культурі того чи іншого регіону й зумовлюють специфічні економічні інтереси регіонів. Отже, логічним є, на нашу думку, те, що регіональні інтереси за ринкових умов впливають на засади територіального (регіонального) управління, яке на регіональному й міжрегіональному рівнях має вирішувати питання щодо зацікавленості підприємств та організацій у поєднанні зусиль для формування та розвитку соціально-економічного середовища регіону, на підставі дослідження тенденцій та ймовірного розвитку продуктивних сил і виробничих відносин виробляти соціально-економічні орієнтири комплексного збалансованого розвитку й функціонування господарства регіону.