28.Показники ефективності виробництва

Ефективність промислового виробництва аналізується за показниками: - фондовіддача; - фондомісткість; - фондоозброєність; - продуктивність праці; - матеріаломісткість; - енергомісткість; - конкурентоспроможність продукції. Фондовіддача — показник ефективного використання основних виробничих засобів. Фондоозброєність — це показник оснащеності працюючих у промисловості основними виробничими засобами. Фондомісткість характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості. Продуктивність праці — показник ефективності використання робочої сили, зайнятої в промисловості. Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції. Енергомісткість характеризує витрати первинних паливно-енергетичних ресурсів у натуральному виразі на одиницю валового продукту або валового внутрішнього продукту. Конкурентоспроможність продукції визначається як: одиничний показник — по конкретних промислових товарах; груповий показник — по групі промислових товарів; інтегрований показник — за технічними та економічними характеристиками промислової продукції. Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується специфічними для цієї галузі показниками. Умовно їх поділяють на дві групи: 1) показники продуктивності: урожайність (валовий збір / посівні площі); продуктивність тваринництва (надої молока з однієї корови, настриг вовни з однієї вівці тощо); 2) показники забезпеченості: —виробництво зерна на душу населення; —державна закупівля сільськогосподарської продукції. По промисловості та сільському господарству також аналізується структура експорту та імпорту. При цьому слід ураховувати такий аспект аналізу, як продовольча безпека країни. У світовій практиці вважається, що за умови закупівлі 20 % продовольства (від виробленого) країна-імпортер втрачає свою продовольчу незалежність і створюється загроза її національній безпеці.

29.Проблема економічного районня території України

На сучасний момент територія Поліського та Південного районів відзначається у цілому не характерною для України взаємною відокремленістю складових територіальних частин. Так, Поліський економічний район складається з двох територіально відокремлених анклавів — Волинсько-Житомирського Полісся та Чернігівщини (Східного Полісся). У них є різними районоформуючі центри - м. Житомир та м. Чернігів. У Південному районі проблематичним є віднесення до нього території АР Крим з особливими передумовами господарювання та своїм районоформуючим центром - м. Симферополь. Східний район, який охоплює територію української Слобожанщини в дійсності за географічним розташуванням є Північно-Східним, а самою східною областю України є Луганська область Донецького району. Проблематичним у сітцірайонування є положення Кіровоградщини, яка за природноекономічним потенціалом є схожою з Центральним економічним районом, аж. ніяк не з Придніпров'ям, хоча й тяжіє до останнього за господарськими зв'язками.