3. Практичне застосування нормування в Україні.

Екологічне нормування передбачає так зване допустиме навантаження на екосистеми.

Допустимим вважають таке навантаження, під впливом якого відхилення від нормального стану системи гарантовано і не перевищує природних змін середовища, а отже не викликає небажаних наслідків у біоті і не призводить до погіршення якості оточуючого природного середовища.

Таким чином, необхідність розробки ГДК не тільки за санітарно- гігієнічними, але і за екологічними ознаками шкідливості є очевидна. Природоохоронні заходи, орієнтовані тільки на діючі санітарно- гігієнічні ГДК, часто малоефективні або зовсім не потрібні.

Складається парадоксальна ситуація: норми стають більш жорсткими, оплата і витрати зростають, а стан об'єктів довкілля погіршується. Отже потрібні інші нормативи, які захистили б інтереси екосистем і здоров'я людей. Таким цілям відповідають екологічні нормативи, які в ряді випадків і є більш економічними.

Екологічні нормативи принципово відрізняються від санітарно- гігієнічних, рибогосподарських та інших токсикологічних ГДК.

Основні принципи розробки екологічних нормативів полягають у наступному:

1)будь-яку зміну природного середовища слід розглянути як недопустиму - "нульову" стратегію;

2)нормативи потрібно встановлювати відповідно технічних можливостей зниження рівня забруднень і контролю за їх вмістом в навколишньому середовищі;

3)допустимий рівень забруднення слід встановити таким, щоб затрати та його досягнення були не більші вартості збитків при неконтрольованому забруднені;

4)стандарти потрібно встановлювати такі, при яких не буде ніяких прямих чи побічних шкідливих впливів на людей. При цьому будь-яке інше вимірюване підвищення концентрації або іншого впливу розглядається як потенційно шкідливе

Варіант 5

1.Економічний аспект екологічної безпеки.

Економічні інструменти є інструментами, що впливаючи на кошти і прибутки від ведення альтернативної діяльності, яка базується на економічних засадах, допомагають змінити поведінку людей в позитивний для навколишнього середовища бік.

Застосування економічних інструментів допомагає будувати економічну діяльність керуючись принципами збалансованого еколого-економічного розвитку і включенням цін за вплив на НПС у вартість виробництва і споживання.

Економічні інструменти:

• підтримують діяльність спрямовану на покращення якості навколишнього середовища;

• стимулюють зменшення відходів і викидів, переробку і раціональну утилізацію відходів;

• сприяють виробництву екологічно чистої продукції і впровадженню відповідних технологій;

• сприяють збалансованому розвитку території;

• підтримують природоохоронні території і допомагають відновлювати порушені.

Основними передумовами введення економічних інструментів стали:

1) процеси загальної політичної, економічної і інституційної трансформації;

2) вимоги громадськості щодо безпечного навколишнього середовища;

3) міжнародні угоди і донорська допомога.

Слід зауважити, що ефективність застосування економічних інструментів залежить від гнучкості дії інших інструментів екологічної політики і затрат на впровадження різних механізмів для скорочення забруднень.

Враховуючи труднощі перехідного періоду, застосування економічних інструментів найефективніше відбувається через введення у практику системи економічних стимулів. На відміну від інших економічних інструментів вони не ведуть до включення реальних цін за природокористування у вартість кінцевого продукту, але впливають на встановлення ціни за надлишкові викиди забруднюючих речовин, вони не впливають на зменшення величини ВВП.

Стимулюючі економічні інструменти включають:

• Кредити і позики для стимулювання екологічно безпечної діяльності.

• Гранти, асигнування і субсидії.

• Звільнення від виплат діяльності спрямованої на вирішення пріоритетних, специфічних екологічних проблем.

• Звільнення від виплат на період підготовки і початку оперування екологічно чистих технологій.

• Звільнення від виплат спонсорів природоохоронних територій, освітньої і дослідницької діяльності.

• Запровадження екологічного страхування.

Фінансування економічних інструментів екологічної політики здійснюється за рахунок шести основних джерел:

• державний бюджет і регіональні або муніципальні бюджети;

• позабюджетні фонди;

• інвестиції комерційних структур і виробництв;

• комерційні кредити (національні і іноземні);

• іноземні екологічні інвестиції;

• іноземна донорська допомога.

Варіант 5