2. Види екологічних ситуацій.

Визначення зон екологічного неблагополуччя в природних системах ієрархічне ідентифікації допомагає виділенню різних рівнів екологічного неблагополуччя.

Зона екологічного лиха -- територія з повною втратою продуктивності відновлювальних ресурсів, необоротним порушенням екосистем, де проживання населення неможливе. Територія повністю виключається з господарського використання і вимагає докорінного поліпшення і реабілітації.

Зони екологічної кризи -- територія з сильним (різким) зниженням продуктивності і втратою усталеності, важко зворотними порушеннями екосистеми, що загрожують здоров'ю місцевого населення і передбачають лише вибіркове їх господарське використання і планування глибокого покращання.

Зона екологічного ризику -- територія з помітним зниженням продуктивності і усталеності екосистем, максимумом нестабільності, що веде в подальшому до спонтанної деградації екосистем, але ще з оборотним поліпшенням, що передбачає скорочення господарського використання і планування поверхового покращання.Визначення зон екологічного неблагополуччя в міських й індустріальних системах складніше і менш розроблене. Правомірно говорити в них про зони високого і дуже високого екологічного ризику.

Зони дуже високого екологічного ризику -- населені й індустріальні системи та прилеглі до них території, де в результаті господарської чи іншої діяльності людини відбулися глибокі й необоротні зміни навколишнього середовища, які викликали масове погіршення здоров'я населення, ризиковане проживання людей, падіння економічного потенціалу території, небезпечне функціонування виробництва і транспорту, що вимагають радикальних змін структури виробництва і екологічної реабілітації середовища проживання населення. Такі території за необхідності можуть бути оголошені зонами надзвичайних екологічних ситуацій.

Зони високого екологічного ризику -- населені й індустріальні системи та прилеглі до них території, де в результаті господарської чи іншої діяльності людини відбулися стійкі негативні важкозворотні зміни навколишнього середовища, що становлять загрозу здоров'ю населення, утруднюють безпечне функціонування виробництва і транспорту, вимагають суттєвого покращення структури виробництва і середовища проживання.

Зони підвищеного екологічного ризику -- населені, індустріальні й природні системи, де в результаті господарської чи іншої діяльності людини відбулися помітні негативні, але ще зворотні (оборотні) зміни навколишнього середовища, які вимагають поверхового покращання структури виробництва і середовища проживання населення, що зводиться лише до дотримання дисципліни виробництва, охорони праці і дотримання норм екологічних вимог щодо навколишнього середовища.

Варіант 14

3. Методика оцінки рівня екологічної небезпеки.

Найбільш перспективним підходом до оцінювання ступеню екологічної безпеки є оцінка екологічного ризику. Найбільш перспективним підходом до оцінювання ступеню екологічної

Безпеки є оцінка екологічного ризику. Концепція оцінки екологічного ризику практично у всіх країнах світу і міжнародних організаціях розглядається як головний механізм розробки та

Прийняття управлінських рішень з охорони навколишнього природного середовища. Постановка

Завдання та його вирішення. Екологічний ризик представляє собою ймовірність виникнення

Несприятливих ефектів для існування екосистем та життєдіяльності суспільства, в тому числі

Й для здоров’я населення, внаслідок антропогенного тиску на довкілля або впливу природних чинників. Оцінювання екологічного ризику при сучасному стані компонента навколишнього

Природного середовища визначається функцією. Узагальнене оцінювання екологічного ризику

Здійснюється при дослідженнях в масштабах регіону, області або для прийняття передпланових,

Узагальнених управлінських рішень. Більш детальне оцінювання екологічного ризику може

Проводитись за умови достатньої кількості даних щодо здатності екосистеми до самовідновлення

Від антропогенного тиску на основі аналізування негативних ефектів і чинників прогнозованої

Негативної дії, рівнів можливих впливів шкідливих речовин і випромінювань,тривалості їх впливу,

Масштабів їх розповсюдження з урахуванням ландшафтних І метеорологічних умов.

При оцінці екологічних ситуацій враховують ряд параметрів, зокрема вид і характер екологічної небезпеки, сформований характер екологічної ситуації, територіальні і часові масштаби їх прояву, динаміку екологічно небезпечних явищ, фактори екологічного ризику тощо.

Більшість цих характеристик ми розглянули в попередній темі, але питання екологічної небезпеки та екологічного ризику залишається відкритим. При зовнішньому впливі на екосистеми або за умови складених несприятливих умов, в них можуть розвиватись різноманітні екологічно небезпечні явища, прояв яких залежить і від сили зовнішнього впливу з врахуванням просторово-часових масштабів цих явищ, і від властивостей системи, і від типу організації систем тощо. Прийнято розрізняти три групи екологічних небезпек, які мають різний прояв і тому являють різну загрозу:

* соціально-екологічна небезпека, яка пов'язана із загрозою погіршення умов існування людини, зокрема, погіршення показників стану їх здоров'я та благополуччя, підвищення ризику загрози здоров'ю і життю людей тощо;

* біосферно-екологічна небезпека, яка пов'язана із загрозою порушення природної рівноваги, деградацією екосистем, зникненню видів рослин і тварин тощо;

Варіант 15