2.Класифікація забруднювальних речовин та їх вплив на живі організми.

На людину в процесі її трудової діяльності можуть впливати виробничі фактори. Шкідливі виробничі фактори підрозділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. Шкідливими для здоров'я фізичними факторами є: підвищена або знижена температура повітря робочої зони; високі вологість і швидкість руху повітря; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку й різних випромінювань - теплових, іонізуючих, електромагнітних, інфрачервоних й ін. До шкідливих фізичних факторів ставляться також запиленність і загазованість повітря робочої зони; недостатня освітленість робочих місць, проходів і проїздів; підвищена яскравість світла й пульсація світлового потоку. Хімічні шкідливі виробничі фактори по характері дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи: загальтоксичні, дратівні, сенсибілізуючі (що викликають алергійні захворювання), канцерогенні (викливають розвиток пухлин), мутагенні (діючі на статеві клітки організму). У цю групу входять численні пари й гази: пари бензолу й толуолу, окис вуглецю, сірчистий ангідрид, окисли азоту, аерозолі свинцю й ін., токсичні пили, що утворюються, наприклад, при обробці різанням берилію, свинцових бронз і латуней і деяких пластмас зі шкідливими наповнювачами. До цієї групи відносяться агресивні рідини (кислоти, луги), які можуть заподіяти хімічні опіки шкірного покриву при зіткненні з ними. До біологічних шкідливих виробничих факторів відносяться мікроорганізми (бактерії, віруси й ін.) і макроорганізми (рослини й тварини), вплив яких на працюючим викликає захворювання. До психофізіологічних шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні перевантаження (статичні й динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруженість, перенапруженість аналізаторів слуху, зору й ін.). Рівні впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів нормовані допустимими рівнями, значення яких зазначені у відповідних стандартах системи стандартів безпеки праці й санітарно-гігієнічних правил. Гранично припустиме значення шкідливого виробничого фактора - це граничне значення величини шкідливого виробничого фактора, вплив якого при щоденній регламентованій тривалості протягом усього виробничого стажу не приводить до зниження працездатності й захворюванню як у період трудової діяльності, так і до захворювання в наступний період життя, а також не робить несприятливого впливу на здоров'я потомства. 1.Класифікація шкідливих речовин і шляхи їхнього надходження в організм людини Нераціональне застосування хімічних речовин, синтетичних матеріалів несприятливо впливає на здоров'я працюючих. Шкідлива речовина (промислова отрута), потрапляючи в організм людини під час її професійної діяльності, викликає патологічні зміни. Основними джерелами забруднення повітря виробничих приміщень шкідливими речовинами можуть бути сировина, компоненти й готова продукція. Захворювання, що виникають при впливі цих речовин, називають професійними отруєннями. По ступені впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки: 1-й - речовини надзвичайно небезпечні; 2-й - речовини високонебезпечні; 3-й - речовини помірно небезпечні; 4-й - речовини малонебезнечні. Клас небезпеки шкідливих речовин установлюють залежно від норм і показників, зазначених у таблиці. Віднесення шкідливої речовини до класу небезпеки роблять по показнику, значення якого відповідає найбільш високому класу небезпеки[i] . Токсичні речовини надходять в організм людини через дихальні шляхи (інгаляційне проникнення), шлунково-кишковий тракт і шкіру. Ступінь отруєння залежить від їхнього агрегатного стану (газоподібні й пароподібні речовини, рідкі й тверді аерозолі) і від характеру технологічного процесу (нагрівання речовини, здрібнювання й ін.). Переважна більшість професійних отруєнь пов'язане з інгаляційним проникненням в організм шкідливих речовин, що є найнебезпечнішим, тому що більша усмоктувальна поверхня легеневих альвеол, посилено омиваних кров'ю, обумовлює дуже швидке й майже безперешкодне проникнення отрут до найважливіших життєвих центрів. Надходження токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт у виробничих умовах спостерігається досить рідко. Це буває через порушення правил особистої гігієни, часткового заковтування пар і пилу, що проникають через дихальні шляхи, і недотримання правил техніки безпеки при роботі в хімічних лабораторіях. Слід зазначити, що в цьому випадку отрута попадає в печінку, де перетворюється в менш токсичні сполуки. Речовини, добре розчинні в жирах, можуть проникати в кров через неушкоджену шкіру. Сильне отруєння викликають речовини, що володіють підвищеною токсичністю, малою летючістю, швидкою розчинністю в крові. До таких речовин можна віднести, наприклад, нітро- і амінопродукти ароматичних вуглеводнів, тетраетилсвинець, метиловий спирт й ін. Токсичні речовини в організмі розподіляються неоднаково, причому деякі з них здатні до нагромадження в певних тканинах. Тут особливо можна виділити електроліти, багато хто з яких досить швидко зникають із крові й зосереджують в окремих органах. Свинець накопичується в основному в костях, марганець - у печінки, ртуть - у нирках і товстій кишці. Природно, що особливість розподілу отрут може якоюсь мірою відбиватися й на їхній подальшій долі в організмі. Вступаючи в коло складних і різноманітних життєвих процесів, токсичні речовини піддаються різноманітним перетворенням у ході реакцій окислювання, відновлення й гідролітичного розщеплення. Загальна спрямованість цих перетворень характеризується найбільше часто утворенням менш отрутних сполук, хоча в окремих випадках можуть виходити й більше токсичні продукти (наприклад, формальдегід при окислюванні метилового спирту)[ii] . Виділення токсичних речовин з організму нерідко відбувається тим же шляхом, що й надходження. Нереагуючі пари й гази частково або повністю віддаляються через легені. Значна кількість отрут і продукти їхнього перетворення виділяються через нирки. Певну роль для виділення отрут з організму грають шкірні покриви, причому цей процес в основному роблять сальні й потові залози. Необхідно мати на увазі, що виділення деяких токсичних речовин можливо в складі жіночого молока (свинець, ртуть, алкоголь). Це створює небезпеку отруєння грудних дітей. Тому вагітних жінок і матерів, що годують, варто тимчасово відстороняти від виробничих операцій, що виділяють токсичні речовини. Токсична дія окремих шкідливих речовин може проявлятися у вигляді вторинних поразок, наприклад, коліти при миш'якових і ртутних отруєннях, стоматити при отруєннях свинцем і ртуттю й т.д. Небезпека шкідливих речовин для людини багато в чому визначається їхньою хімічною структурою й фізико-хімічними властивостями. Немаловажне значення відносно токсичного впливу має дисперсність проникаючі в організм хімічної речовини, причому, чим вище дисперсність, тим токсичніша речовина.

Варіант 7

3. Контроль і управління якістю води. Нормативні вимоги до якості води. Управління станом та якістю води водних екосистем безумовно актуальна проблема. Не стільки кількість водних ресурсів, скільки їх якість в сучасних умовах обмежує їх використання. Тому основною із задач нового напрямку - екологічної гідрології (Тимченко, 1993; Timchenko, 1994; Ecohydrology…, 1997) як раз і є розробка методів управління станом водних екосистем та якістю поверхневих вод шляхом регулювання водного режиму. Останній, як відомо, є найбільш дійовим фактором, котрий обумовлює функціонування водних екосистем.

Водний режим визначає інтенсивність внутрішньоводоймних фізичних, хімічних та біологічних процесів, завдяки яким відбувається розбавлення, седиментація, сорбція, розклад забруднюючих речовин, продукування та деструкція органічних речовин. Він же багато в чому формує баланс тепла, енергії та маси в будь-якому водному об"єкті. Серед факторів, котрі впливають на вказані процеси і умови, водний режим виділяється тим, що частіше ніж інші може регулюватися штучно. Особливо це стосується ділянок річок, розташованих нижче гідровузлів, водосховищ, каналів перекидання стоку тощо.

Пошук важелів контролю та управління якістю поверхневих вод привів нас перш за все до зарегульованих ділянок річок, де водний режим в значній мірі залежить від режиму роботи гідровузлів (Оксиюк и др., 1996, 1997, 1999, Timchenko et al., 2000). Окрім загальних умов і вимог до методології контролю та управління станом водних екосистем і якістю води (Тимченко, Оксиюк, 1998), в процесі цього пошуку сформувався оптимальний підхід до вирішення задачі безпосередньо для умов ділянок річок та так званих річкових ділянок водосховищ, розташованих нижче ГЕС.

Екосистеми вказаних ділянок річок і водосховищ (нижче будемо іменувати їх зарегульованими) складаються, як правило, з декількох підсистем: руслової мережі, притоків, заплавних водойм та самої заплави. Кожна з цих підсистем приймає участь у формуванні стану екосистеми в цілому та якості води в ній. Ступінь цієї участі залежить від функціональних характеристик підсистеми та інтенсивності взаємообміну водними масами між цією підсистемою та основною русловою мережею. Функціональні особливості підсистем, тобто інтенсивність фізичних, хімічних та біологічних процесів, що в них протікають, також залежить від водообміну.

Важливою особливістю гідрології зарегульованих ділянок є несталий режим стоку, обумовлений нерівномірними протягом доби та тижня попусками ГЕС. Останні, покриваючи пікові навантаження в енергосистемі, працюють протягом декількох годин вранці та ввечері. Такий режим попусків обумовлює, з одного боку, загальне переміщення водної маси по русловій мережі, з другого - формування в нижньому б"єфі так званих хвиль збудження (Железняк, Шерешевский, 1970). Останні формуються як реакція водної системи підпертого нижнього б"єфу (такими є практично всі нижні б"єфи рівнинних каскадних ГЕС) на збудження, що виникає при різкому надходженні води під час попуску. Як сигнал цього збудження хвилі переміщуються вниз зі швидкістю, що на порядок перевищує швидкість течії. Ці хвилі утворюють прямі (на підйомі) та зворотні (на спаді) похили водної поверхні між основним руслом та придатковою мережею (водойми, заплава тощо), в зв"язку з чим протягом доби відбувається періодичне втікання та витікання води з цієї мережі.

Як свідчать в якості інтегральних показників стану екосистем зарегульованих ділянок багаторічні гідроекологічні дослідження (Оксиюк, Стольберг, 1986; Романенко, Оксиюк, Жукинский и др., 1990), правомірно використовувати концентрацію легкоокиснюваної органічної речовини (за БСКповн) та вміст розчиненого в воді кисню (О2). Динаміка БСКповн та розчиненого кисню відображає співвідношення основних процесів функціонування водних екосистем - первинного продукування органічної речовини і алохтонного забруднення нею, з одного боку, та її деструкції - з другого. Важливо, що величини БСКповн і О2 нормуються для різних видів водокористування та водоспоживання (ГОСТ 17.1.5.02-80; ГОСТ 2761-84; СаН ПиН №4630-88; Методика…, 1998).

Варіант 8 1.Природні передумови виникнення несприятливих екологічних ситуацій. Розмежування причин виникнення несприятливих екологічних ситуацій на природні і антропогенні необхідне як для систематизації інформації, так і для можливості їх прогнозування і запобігання. Стихійні лиха, зокрема, землетруси, виверження вулканів, обледеніння, пожежі тощо, супроводжували людину протягом всього історичного періоду і існували ще до її появи. Такі екстремальні ситуації неодноразово змінювали екологічну обстановку на Землі, напрямки еволюції біосфери тощо. Як правило, природні стихійні явища мають характер надзвичайних ситуацій, а їх небезпека оцінюється місцем її виникнення та характером впливу, зоною поширення тощо. За потенційною небезпекою розвитку несприятливих екологічних ситуацій, перед усім надзвичайних екологічних ситуацій, природні явища поділяють на три групи: 1) землетруси; 2) виверження вулканів; 3) інші явища, наприклад урагани, смерчі, лавини, посухи і паводки, процеси на схилах тощо. Найбільшої небезпеки являють перші дві групи природних явищ, які відносяться до ендогенних і характеризуються високими величинами вивільнюваної енергії і руйнівними силами. Саме на ці два природних фактора припадає основна кількість людських жертв від природних стихійних явищ, причому із зростанням густоти населення кількість жертв буде зростати. Наслідки цих природних стихій можуть бути різноманітними, проте існує певна періодичність цих процесів і певна зональність їх прояву. Хоча прогнозування виникнення цих явищ є малоефективним, їх повторювальність є незначною, особливо що стосується виверження вулканів. Щодо землетрусів, то вони характерні тільки для сейсмічно активних зон: архіпелагів, краєвих зон, молодих гір тощо. Варіант 8 2.Вивирження, вулкани, землетруси. Схилові процеси.Повені, урагани, смерчі. Стихійне лихо — це явище природи, яке створює катастро-фічну обстановку, порушує нормальну діяльність населення, руйнує будівлі, споруди, загрожує життю і призводить до загибелі людей, тварин, знищення матеріальних цінностей.

Стихійне лихо або виробничі аварії, які призводять до загибелі або каліцтва людей, називаються катастрофами.

За походженням розрізняють чотири види стихійного лиха: тектонічні, топологічні, метеорологічні, антропогенні.

1. Тектонічні: землетруси, моретруси, виверження вулканів і т. п.

Землетрус — один з найстрашніших видів стихійного лиха, що часто супроводжується людськими жертвами. За даними ЮНЕСКО, землетрусам належить перше місце за завданими збитками і одне з перших місць за кількістю людей, які загинули.

В Україні і в європейських країнах для визначення інтенсивності землетрусів використовується 12-бальна міжнародна шкала MSK -64. Умовно землетруси за цією шкалою поділяються на такі:

слабкі — 1-3 бали;

помірні — 4-5 балів;

достатньо сильні — 6 балів;

дуже сильні — 7 балів;

руйнуючі — 8 балів;

спустошуючі — 9 балів;

знищуючі — 10 балів;

катастрофічні — 11 балів;

дуже катастрофічні — 12 балів.

Підземні поштовхи, удари і коливання поверхні землі, зазвичай, охоплюють великі території. При сильних землетрусах порушується цілісність грунту, руйнуються будинки і споруди (мости, шляхи), виходять з ладу комунальноенергетичні мережі (водопроводу, каналізації, газу, електрики, опалення). На земній кулі щороку виникає більше 100 землетрусів, які призводять до різних руйнувань і загибелі людей. Виникають землетруси несподівано, і хоча головний поштовх продовжується кілька секунд, його наслідки бувають трагічними. Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні та інші, а також землетруси, внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети з іншими космічними тілами. Найчастіше бувають тектонічні землетруси. Особливістю цього стихійного лиха є те, що руйнуються будівлі і споруди, виникають гірські обвали, лавини, інколи запруджуються річки. Так, наприклад, 6 жовтня 1948 року о 1 год. 12 хв землетрус в Ашгабаті (Туркменія) силою до 10 балів призвів до загибелі 100 тисяч людей (із 130 тис. жителів, які проживали в Ашгабаті). Цілими залишились лише 7 будинків.

У 1956 році в Ташкенті (Узбекистан), в 1999 році в Туреччині землетруси викликали великі руйнування. 7 грудня 1988 року у Вірменії стався землетрус силою до 10 балів. Вірменія мала на той час населення 3 млн 412 тис. чоловік, населених пунктів — 985, із яких зруйновано повністю — 58, значно були пошкоджені — 173.

Якщо землетрус застав вас у будинку, найкраще протягом 15-20 сек. вибігти на відкриту місцевість. Небезпечно стояти поблизу будівель, високих стін. Не користуйтесь ліфтом — він може зупинитися. Якщо неможливо вибігти на вулицю, сховайтесь у відносно безпечному місці — відчиніть двері і станьте на порозі. Обличчя закрити руками, щоб не поранитись склом, посудом, картинами, світильниками. У всіх випадках триматись подалі від вікон, скляних перегородок. Найбільш безпечне місце біля капітальних стін. Якщо підземні поштовхи застали вас на вулиці — відійдіть далі від будівель, ліній електропередач. Не торкайтесь обірваного дроту — він може бути під напругою. Якщо ви в автомобілі або іншому транспорті, ліпше зупинитись і залишатись на місці до кінця поштовхів землі. В автобусі не потрібно бити вікна, рватись до дверей. Водії автобусів, трамваїв, тролейбусів повинні зупинити свій транспортний засіб і відчинити двері.

Після сильного землетрусу по можливості надати медичну допомогу людям, які її потребують, і вивільнити людей, які опинилися в невеликих завалах. Обов’язково увімкнути радіо-трансляцію, радіоприймач, телевізор і прослухати відповідні вказівки та рекомендації. Потрібно перевірити електропроводку, якщо є пошкодження — відремонтувати або вимкнути електрику в цеху, квартирі, перевірити справність водо- та газопостачання. Забороняється користуватись відкритим вогнем. При переміщенні триматись подалі від напівзруйнованих будівель і ні в якому разі не заходити в них.

Необхідно пам’ятати, що після першого поштовху може бути другий і третій поштовхи. Вони можуть бути через кілька годин, а інколи і діб.

2. Топологічні: зсуви, повені, селі, лавини, снігові обвали і т.п. Вони найчастіше виникають внаслідок надлишкових опадів, інтенсивного танення снігу і льодових заторів.

Зсув — сповзання гірських мас схилом по змоченому водостійкому шару під дією сили тяжіння.

У лютому 1995 року крупномасштабний зсув стався в м. Чернівці на схилі по вулиці Одеській. Внаслідок зсуву стали непридатними до проживання десятки житлових будинків, виведено з ладу ряд об’єктів промисловості та лікарняний комплекс.

При загрозі зсувів усі попереджувальні заходи повинні бути спрямовані на усунення причин, що їх викликають.

Для запобігання надлишкового зволоження схилів слід не допускати вирубування дерев і чагарників, потрібно здійснювати посадку рослин з потужною кореневою системою, забороняти розорювання схилів.

Одним із розповсюджених методів боротьби зі зсувами є впровадження дренуючих і водовідвідних заходів. Поверхневі води відводяться спеціальними канавами з швидкопотоками, підземні води — дренажними системами. Схили закріплюються також залізобетонними шпильками та відсипкою контрбанкетів.

Питання про заходи по боротьбі з рухом грунтових мас на схилах, збільшення їх стійкості слід вирішувати на підставі ретельного вивчення всіх умов виникнення та існування зсувів на конкретному схилі.

Повінь — це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. Її причини — зливи, швидке танення снігу, виникнення заторів льоду, повінь може бути також наслідком верхових «нагонів» води з боку моря. Так, наприклад, у липні-серпні 1993 року в північно-західних областях України повені, які були викликані зливними дощами, завдали великих збитків. Тільки в Рівненщині загинуло 4 людей, зруйновано 10 мостів, пошкоджено 440 будинків і більш як 30 км шляхів. Під водою опинилося 300 тис. га території України. Загальна сума збитків перевищує 80 млн доларів США.

При загрозі повені здійснюються попереджувальні заходи, які дають можливість зменшити збитки і створити умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в зонах затоплення. Проводять своєчасне інформування населення про сти-хійне лихо і правила поведінки, посилюють спостереження за підняттям води, перевіряють стан дамб, гребель, мостів — виявлені недоліки усувають, готують сили і засоби на випадок проведення рятувальних робіт.

Для зменшення збитків в небезпечних районах інколи проводять евакуацію населення і вивіз матеріальних цінностей. У першу чергу це стосується дитячих закладів і лікарень, а також інвалідів і людей похилого віку. Людей і матеріальні цінності вивозять, звичайно, автотранспортом, тварин — переганяють. У крайніх випадках використовуються катери, баржі, човни та інші плавзасоби, а із дощок, колод, бочок можна виготовити плоти або пороми. Перед тим, як залишити будинок (квартиру), необхідно перенести на верхні поверхи та інші незатоплювальні місця все те, що вода може зіпсувати, не забути вимкнути світло і газ. З собою треба взяти найнеобхідніші речі, обов’язково документи, запас харчових продуктів, води, медикаментів і прибути на місце збору.

Якщо вода застала в полі, лісі — потрібно виходити на підвищені місця. Якщо такої можливості немає — вилізти на дерево, використати предмети, які можуть втримати на воді — дошки, гілки дерев, дерев’яні двері, бочки, автошини, уламки огорожі та ін.

Сель — раптово сформований в руслах гірських річок тимчасовий потік води з великою кількістю піску, каміння та інших твердих матеріалів. Причинами його виникнення є інтенсивні зливи, швидке танення снігу або льоду.

Сель характеризується великою масою і швидкістю пересування. Руйнує будівлі, шляхи, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, призводить до загибелі людей і тварин.

Рятування від селю полягає у своєчасній евакуації із зон його можливого розповсюдження. Людині, яка потрапила в селевий потік, необхідно подати жердину, канат, драбину і допомогти вибратись, вивести її з потоку в напрямку його руху.

Лавини — зміщення снігових і земляних мас під дією своєї ваги. Спостерігаються вони в горах, по берегах рік і водойм, де глинисті породи насичені водами.

Лавини призводять до катастрофічних наслідків: руйнуються будівлі, споруди, залізниці, автомобільні шляхи, лінії електропередач і зв’язку, комунально-енергетичні мережі, в грунті утворюються провали, тріщини, виникає затоплення.

У районі можливих лавин організовується постійне спостереження за переміщенням грунтів, снігу (в горах ), рівнем води в криницях, дренажних спорудах, системах відводу стічних вод, свердловинах, річках, водоймах, за випаданням і стоком атмосферних опадів. Якщо є навіть незначні відхилення від нормальних умов, терміново починають попереджувальні роботи. У першу чергу сповіщають населення даного і прилеглих районів, як діяти в цих умовах, що зробити вдома, на подвір’ї. При необхідності — провести евакуацію, вивезти тварин і матеріальні цінності. Якщо отримано сигнал про наближення лавини, необхідно якнайшвидше вийти в безпечний район.

Снігові заноси виникають внаслідок сильних снігопадів і за-вірюх. Через них може припинитись рух на автомобільних шляхах, залізницях, повітряному транспорті. Ускладнюється робота комунально-енергетичного господарства і підприємств зв’язку, порушується нормальна життєдіяльність сіл і міст.

Про можливість снігових заносів населення попереджується заздалегідь всіма засобами зв’язку. На цей час потрібно обмежити пересування, особливо в сільській місцевості. Роблять запас продуктів, води, палива, заготовляють корм і воду для тварин.

Якщо снігопад застав вас у дорозі, необхідно зупинити автомобіль, однак не покидати його. Тим паче, не намагатись дійти пішки до населеного пункту. Щоб не опинитися під снігом, потрібно його розгрібати, бажано вивісити яскраву тканину — це буде служити орієнтиром для пошукової групи.

3. Метеорологічні: буревії (урагани), шторми, смерчі, надзвичайні морози, засухи.

Буревій (ураган), шторм — надзвичайно швидке і сильне, часто катастрофічне, переміщення повітря, яке викликає загибель людей, тварин, знищення морських і річкових суден, руйнування будинків, споруд, а інколи і населених пунктів. Шторми викликають сильне хвилювання моря. Швидкість вітру під час урагану досягає 120 -210 км/год і більше, при штормі 80-100 км/год.

Багато лиха наробив буревій, який здійнявся з 14 по 18 листопада 1992 року в одинадцяти областях України. Без електроструму залишилося 3454 населених пункти, в тому числі і ряд великих міст; залишилося без телефонного зв’язку близько тисячі населених пункт ів; 400 виробничих об’єктів у сільській місцевості через відсутність електроенергії не мали змоги приступити до роботи.

На жаль, не обходиться без жертв. Так, у Запорізькій області внаслідок стихії загинуло 2 чоловіки, 3 одержали серйозні травми. Без даху залишилось 180 сімей.

Особливо небезпечне становище склалося в Закарпатській області. У результаті дощів вийшли з берегів річки Уж, Тур, Любериця. Рівень паводка перевищив критичні відмітки водоохоронних споруд.

Смерч — це вихор, швидкість переміщення повітряних мас якого перевищує інколи швидкість звуку. Розрідження повітря, яке виникло в середині смерчу, настільки велике, що може виривати з корінням дерева, зривати дахи, звалювати дерев’яні будинки, а інколи повністю їх руйнувати. У таких випадках рятуватися краще за все в підвалах, канавах, траншеях, спеціальних сховищах і укриттях.

Силу буревіїв, штормів, смерчів прийнято оцінювати, залежно від швидкості вітру, за 17-бальною шкалою.

Для того, щоб зменшити збитки і втрати підприємства, гідрометеослужби за декілька годин до наближення буревію (смерчу) подають штормове попередження. Отримавши попередження, необхідно виконати запобіжні роботи: закріпити слабкі конструкції, в будинках зачинити двері, вікна, горища, вентиляційні пристосування. Великі вікна і вітрини зашити дошками. Скло заклеїти смужками паперу або тканини. З дахів, балконів, лоджій забрати предмети, які при падінні можуть нанести людям травми. Подбати про аварійне освітлення, медикаменти, бинти. Зробити запас продуктів харчування і води на 2-3 доби. Радіоприймачі і телевізори тримати ввімкнутими для прослуховування спеціальної інформації.

У будинках потрібно остерігатись поранення розбитими вікнами, вітринами і т.п. Забороняється виходити на вулицю відразу після послаблення вітру, тому що він через декілька хвилин може посилитись. Якщо буревій (ураган) або смерч застав вас на відкритій місцевості, необхідно укритись в канаві, ямі, лягти на дно заглиблення і притиснутись до землі. Не впадати у паніку, діяти свідомо, надавати допомогу ураженим. Найбезпечніші місця — спеціальні сховища, підвали і внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків.

Варіант 8 3. Стихійні лиха що наносять збиток сільському господарству. На території України найбільш можливими екстремальними явищами природного і природно-антропогенного походження, що мають характер стихійних лих є: - річкові повені небезпечних категорій для українського Полісся, Прикарпаття і Закарпаття, а також придунайських і придніпровських регіонів. - землетруси силою 6 і більше балів – для Одесько-Причорноморського регіону, Карпат і Криму: - масові лісові пожежі категорій “сильні” – для регіонів українського Полісся, Карпат та гірського Криму і радіаційно забруднених територій. - масові польові пожежі – для регіонів Степу і Лісостепу, - вітри шквального характеру – для регіонів Придніпровського низини, приазовських і причорноморських областей та Криму, - селі та зсуви – для гірського Криму і Карпат, - катастрофічні затоплення в результаті прориву гребель гідровузлів – для регіонів в басейнах річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець, Інгулець, - загострення епідеміологічної обстановки /за такими захворюваннями як сибірка, лептоспіроз, туляремія, правець, аскаридоз/ для північних, східних та центральних регіонів. Вказані стихійні лиха завдають значних збитків економіці України, тому вони повинні враховуватись при формуванні системи безпеки населення та підвищення стійкості економіки держави.

У світі постійно виникають надзвичайні ситуації (НС), пов'язані з природними катаклізмами, аваріями і катастрофами. Ці явища простежуються й у нашій країні. Виникнення надзвичайних ситуацій, як правило, призводить до загрози життю людей, нанесенню великих матеріальних збитків і т. ін. За даними Міністерства з надзвичайних ситуацій (МНС), за 1997 рік в Україні виникло 1902 надзвичайні ситуації, внаслідок яких загинуло 750 і постраждало 2820 осіб. За масштабами виникло:

•    НС загальнодержавного масштабу — 95;

•    НС місцевого масштабу — 622;

•    НС регіонального масштабу — 314;

•    НС об'єктового масштабу — 87.

Залежно від причин виникнення, фізичної сутності та впливу на навколишнє середовище надзвичайні ситуації бувають природного і техногенного походження.

До надзвичайних ситуацій природного походження відносяться всі йди стихійних лих. Стихійне лихо — це явище природи, яке створює катастрофічну обстановку, порушує нормальну діяльність населення, псує будівлі, споруди, загрожує життю і призводить до загибелі людей, призводить до знищення матеріальних і культурних цінностей. Стихійне лихо має дуже тяжкі наслідки внаслідок його раптового виникнення. Воно наносить значні збитки народному господарству і часто призводить до загибелі людей.

За даними ООН, загальна сума економічних збитків від стихійного лиха на Земній кулі щорічно становить понад 60 млрд. доларів США. Стихійні лиха спостерігаються в Україні. Вони можуть охоплювати територію цілих регіонів. За данними МНС, за 1997 рік у нашій державі виникло 253 надзвичайні ситуації природного походження

Варіант 9