115.Інструменти власності і позики. Похідні цінні папери.

Варанти є спеціальним видом цінних паперів. Вони випуска­ються разом із привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого періоду. Інвестори можуть одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у разі його зростання порівняно з обумовленим у варанті. Спекулятивними об'єктами фондової торгівлі є також опціони й ф'ючерси. Опціон — це угода між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну при­дбати певну кількість акцій в особи, яка виписала опціон, або ж продати їх. Головною особливістю опціону є те, що його поку­пець одержує право купити чи продати акції за попередньо пого­дженими умовами, а продавець контракту бере на себе зобов'я­зання з їх виконання. Ф'ючерс також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов'язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною. Однак на відміну від опціону розрахунок після закінчення ф'ючерсного контракту є обов'язковим. До фіктивного капіталу другого порядку належать також інве­стиційні сертифікати. Інвестиційні сертифікати — це цінні папери, що випускаю­ться виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компані­єю і дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді ди­відендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного серти­фіката повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, яка належить засновникам. Інвестиційні сертифікати відкритих фондів продаються за грошові кошти, а закритих — за грошові кошти та приватизаційні цінні папери. Фонди мають право здійс­нювати загальну емісію на суму, розмір якої не повинен переви­щувати 15-кратного розміру їхніх статутних фондів. Власник ін­вестиційних сертифікатів не має корпоративних прав.Суб'єкти, які беруть участь в операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів.

116.Характеристика і призначення державних цінних паперів.

Державні облігації випускають центральні органи управлін­ня. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансу­вання певних інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик ви­пускають місцеві органи управління. Інституційні облігації випус­каються суб'єктами підприємницької діяльності, фінансовими компаніями, корпоративні — акціонерними товариствами. Казначейські зобов'язання — це вид цінних паперів на пред'­явника, які розміщуються серед населення виключно на добровіль­них засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового дохо­ду. Можуть бути випущені такі види казначейських зобов'язань — довгострокові (від п'яти до десяти років), середньострокові (від од­ного до п'яти років), короткострокові (до одного року).