21. Фінансове планування: сутність, завдання, принципи і методи. Роль фінансового планування при переході до ринку

Фінансове планування — діяльність зі складання планів фор­мування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих стру­ктур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а резуль­татом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план формування і використання фі­нансових ресурсів.

За чинною практикою всі фінансові плани поділяються на дві великі групи — зведені та індивідуальні. У свою чергу, зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окре­мих господарських об'єднань (промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні — це фі­нансові плани окремих підприємницьких структур. За тривалістю дії розрізняють:

• перспективні фінансові плани (на період понад один рік);

• поточні (на один рік);

• оперативні (на квартал, місяць).

Діяльність, пов'язана зі складанням кожного фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт із використанням відпо­відних методів, а саме: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового і методу економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу бе­руться фінансові нормативи, до яких належать норми амортиза­ційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми ви­трачання коштів у бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.

Нормативний метод буде ефективним за умови, що норми і нормативи відповідають таким вимогам:

• вони мають бути науково обґрунтованими;

• прогресивними (тобто орієнтованими на кращий досвід);

• тривалої дії;

• стабільними.

Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування ґрун­тується на фактичних показниках фінансової діяльності у попере­дні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за ми­нулі роки і період, що передував передплановому року, встанов­люється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов ді­яльності, розраховуються фінансові показники на плановий період. Це досить трудомісткий метод і потребує значної аналітичної робо­ти, проте на сьогодні його застосування є найреальнішим.

Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає від­повідність видатків джерелам їх покриття, ув'язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслі­док чого досягається збалансованість плану. Нині цей метод на­буває особливого значення, оскільки всі видатки підприємств за­лежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надхо­дження, а не на допомогу держави чи міністерства.

Досить перспективним є метод економіко-математжного мо­делювання. Ґрунтується він на розробленні математичної моделі фі­нансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомо­гою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

Завдання фінансового планування визначаються структурою фінансового плану та завданнями фінансової політики. Вони по­лягають у визначенні реальних джерел і обсягів доходів, оптимі-зації структури видатків на основі критерію вирішення завдань фінансової політики та збалансування доходів і видатків.

Першим за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Будь-які прорахунки, як у бік їх завищення, так і заниження впливають на реальність фінансового плану, а отже і фінансової політики, ускладнюючи її реалізацію. Фінансова полі­тика держави, стратегія і тактика підприємств повинні ґрунтуватися на реальних можливостях. Водночас у процесі планування необхідно відшукувати резерви зростання доходів, якщо існуючі їх обсяги недостатні для вирішення поставлених завдань.

Другим важливим завданням фінансового планування є опти-мізація витрат. І хоча головним при цьому є вирішення завдань фінансової політики, необхідно перевірити, чи не забезпечується розв'язання окремих її завдань надмірними вкладеннями за раху­нок інших напрямів видатків. Фінансове планування в частині розподілу видатків повинно мати зворотний зв'язок з фінансовою політикою, а не передбачати необгрунтовану її реалізацію за будь-яку ціну. Крім того, воно має спрямовуватися на економне, раціональне та ефективне використання доходів.

Третім, інтегративним завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків, а отже, він не може бути незбалансованим. Це найскладніше завдання, яке може містити безліч варіантів йо­го досягнення. За кожним варіантом стоїть особливий тип фінан­сової політики, яка має різні засади, ознаки і можливі наслідки. Тому процес збалансування фінансового плану — це постійний вибір різних варіантів з визначенням усіх можливих наслідків. У кінцевому підсумку вибір оптимального варіанта забезпечує пе­редумови для реалізації фінансової політики і робить фінансову діяльність усіх