29.Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання.

До зовнішних фінансових відносин підприємства входять:

а) відносини обміну:

— взаємовідносини між суб'єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

б) відносини розподілу:

— взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування;

— взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження;

— взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування;

— взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і по­гашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;

— взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тим­часово вільних коштів:

— взаємовідносини з галузевими і корпоративними ор­ганами: внески у централізовані фонди і надходження з них.

Внуптіщиі фінансові відносини підприємства мають розподільчий характер і включають:

— розподіл доходу і формування прибутку;

— розподіл чистого прибутку та його використання;

— формування та використання амортизаційних відра­хувань;

— утворення та використання фондів підприємств.

30.Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.

Важливим етапом у функціонуванні фінансів підприємниць­ких структур є розподіл доходу. Із отриманих грошових доходів відшкодовуються матеріальні затрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію та інші предмети праці. Подальший роз­поділ доходу пов'язаний із формуванням амортизаційного фонду як джерела відтворення основних фондів і нематеріальних акти­вів. Частина грошового доходу, що залишилася, являє собою ва­ловий дохід або новостворену вартість, котра використовується на виплату заробітної плати і формування чистого доходу під­приємства. Частина чистого доходу враховується у собівартості продукції (робіт, послуг) як відрахування на соціальні потреби (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнято­сті), частина використовується на сплату податків та інших пла­тежів до бюджету (крім податку на додану вартість, акцизного збору, мита, податку на прибуток).

Чистий дохід, що залишився, становить загальний прибуток підприємства, з якого сплачується податок на прибуток і формує­ться чистий прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємст­во створює резервний фонд, виплачує дивіденди, поповнює ста­тутний фонд, стимулює своїх працівників тощо.

31.Поняття фінансових ресурсів підприємств, характеристика їх складу.

Фінансові ресурси підприємства — це грошові кошти, що перебувають у його розпорядженні. До фінансових ресурсів на­лежать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка ви­користовується поза фондами.

Загальна сума фінансових ресурсів кожного підприємства складається з таких елементів: статутний фонд; резервний фонд; амортизаційний фонд; спеціальні фонди; нерозподілений (тимча­сово не використаний) прибуток; кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, із відрахувань на соціальне страхування, з оплати праці; короткост­рокові і довгострокові кредити комерційних банків; кошти для фінансування капітальних вкладень та інші кошти, відображені в пасиві бухгалтерського балансу підприємства.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприєм­ства поділяються на:

* створені за рахунок власних і прирівняних до власних гро­шових надходжень;

• мобілізовані на фінансовому ринку;

• ресурси, що надходять у порядку перерозподілу. За правом власності фінансові ресурси поділяють на: Ф власні кошти підприємницької структури;

♦ залучені кошти;

♦ позикові фінансові ресурси.

Первісне формування фінансових ресурсів, як уже зазначало­ся, відбувається під час створення господарських суб'єктів. На функціонуючих підприємствах фінансові ресурси формуються здебільшого за рахунок прибутку (від основної та інших видів ді­яльності) та амортизаційних відрахувань.

У процесі своєї діяльності підприємство може додатково за­лучати фінансові ресурси через випуск і розміщення акцій і облі­гацій, з бюджету чи державних фондів цільового призначення, з централізованих корпоративних фондів, через отримання страхо­вих сум за умови настання відповідного страхового випадку.

Залучені фінансові ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпоря­дження підприємства. Разом з тим існують певні обмеження у їх ви­користанні, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:

• бюджетні інвестиції;

• державні дотації;

• державні субсидії.

Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкла­день. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які ви­значають розвиток економіки країни в цілому.

Державні дотації — це виділення коштів з бюджету на по­криття збитків підприємства, як правило, у тому разі, коли збит­ковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.

Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб'єк­там підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій. Ці надані ресурси мають цільо­вий характер, що впливає із сутності даних фондів.

До позикових фінансових ресурсів відносять:

1) банківський кредит. Його необхідність визначається характе­ром кругообігу основних і оборотних засобів. Наприклад, підпри­ємство виробило якусь готову продукцію, тобто певна частина його виробничих запасів перейшла у товарну форму, але ще до реалізації цієї продукції, тобто до набуття нею грошової форми у підприємст­ва є необхідність вкласти кошти у купівлю сировини, матеріалів, що означає авансування в новий кругообіг. З'являється потреба в пози­кових коштах, які залучаються на певний час і на поворотній основі. Те саме спостерігається, якщо підприємству необхідні додаткові кошти для збільшення обсягу виробництва, а також для подолання тимчасових порушень процесів виробництва та реалізації продукції.

2) бюджетний кредит, який діє на тих самих принципах, що й банківський.

3) комерційний кредит — це придбання товарів чи отримання послуг з відстрочення оплати. Подібна угода оформляється спе­ціальним борговим зобов'язанням — комерційним векселем.