45.Прямі і непрямі податки, їх сутність, переваги і недоліки.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі, або опосередковані.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платни­ків, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юри­дичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цього можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно то­що. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тяга­ря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів сві­ту визнається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення подат­ків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухи­лення від сплати. Тому, незважаючи на справедливість прямих по­датків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, згубний для будь-якої системи.

За непрямого оподаткування об'єктом є не дохід, а витрати, оскільки податок сплачується під час купівлі товару.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його до­ходів. Підкреслюємо, тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливіши-ми, фіскальними. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Історичний розвиток системи оподаткування привів до посту­пового розмивання чітких відмінностей між прямими та непря­мими податками. Універсальні форми непрямих податків — ак­цизів — у разі перенесення їх стягнення зі сфери реалізації усферу виробництва набувають багато ознак прямого оподатку­вання. Насамперед це чітко визначений об'єкт оподаткування — обсяг обороту чи додана вартість. При цьому об'єкти оподатку­вання частково збігаються: пряма форма — податок на прибуток і непряма форма — податок на додану вартість, частину якої ста­новить той самий прибуток.

46.Елементи системи оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів)» у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку, стано­вить систему оподаткування.

На основі цього визначення можна виділити два елементи си­стеми оподаткування: сукупність податків і зборів та встановле­ний законом порядок їх стягнення.

Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою. Ці принципи досить прості й чіткі і зводяться до такого:

• усі громадяни мають сплачувати податки відповідно до своїх можливостей і доходів (обов'язковість, усеохоплюваність та платоспроможність);

• податок має бути чітко визначений і відомий усім (чіткість і прозорість);

• податок має сплачуватись у зручний час і спосіб (зручність для платника);

• система мобілізації податку має будуватися у такий спосіб, щоб мінімізувати витрати держави (фіскальна ефективність для держави).

47.Взаємозв’язок між такими поняттями як податки, податкова система і податкова політика.

Податки (відповідають на запитання «для чого?») встанов­люються для утримання державних структур і для фінансового за­безпечення виконання ними функцій держави — управлінської, оборонної, соціальної та економічної.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов'язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Формування податкової системи ґрунтується на таких засадах: по-перше, системність, по-друге, установлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів.

Податкова система — охоплює всі обов'язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. Податки являють собою обов'язкові плитежі юридичних і фізичних осіб до бюджету.

Податкова політика здійснюється за певними напрямами і принципами. Напрями податкової політики визначаються за­вданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати сти­мулюючу чи стримуючу спрямованість. Використання податків як фінансових регуляторів вимагає проведення державою зваженої та обґрунтованої податкової по­літики. Дія кожного податку має бути чітко визначеною і врахо­ваною. Держава повинна керувати податками і через них соціа­льно-економічними процесами, а не пасивно очікувати на невизначені результати податкового впливу. Реалізація податкової політики ґрунтується на двох головних і певною мірою протилежних принципах — стабільності і гнучкості.