80. Поняття місцевих фінансів, їх склад і призначення. Складові елементи фінансів місцевих органів влади.

Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих ор­ганів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потре­би у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Основне призначення місцевих фінансів — забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів) та поселень. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці XIX ст. Це явище об'єктивне й зумовлене розвитком демократичних засад у суспільстві. Більшість економічних і соціальних функцій, покладених на державні органи

влади, успішніше здійснюються органами місцевого самоврядування. Вони є надійною гарантією ефективнішого шляху розвитку суспільства. У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їхня компетенція визначається центральною владою. Простежується також тенденція щодо зростання державних функцій, які

передаються в компетенцію місцевих органів влади. Все сказане дає підставу стверджувати, що місцеві фінанси — явище об'єктивне, оскільки для здійснення покладених на місцеве самоврядування функцій потребує наявності відповідних фондів фінансових ресурсів у їхньому розпорядженні. Місцеві фінанси є важливою ланкою фінансової системи держави. За своєю економічною суттю місцеві фінанси — це сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення органами місцевого самоврядування виконання покладених на них функцій у галузі економічного й

соціального розвитку відповідних територій. В Україні місцеві фінанси перебувають нині на стадії свого становлення й розвитку. На сьогодні вже створено певне правове підґрунтя. У Конституції України одинадцять розділів присвячені місцевому самоврядуванню, де зазначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності. Зокрема, Конституцією передбачено, що органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування та фінансово його підтримує. Витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Ці та інші положення Конституції України відобразилися і в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні", ухваленому в травні 1997 р

81. Об’єкти і суб’єкти місцевих фінансів.

За своєю економічною сутністю місцеві фінанси — це сис­тема формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Фінанси місцевих органів влади як система включають кілька основних взаємозв'язаних структурних елементів. Це видатки, до­ходи, способи формування доходів, інститути системи, суб'єкти й об'єкти системи та відносини між суб'єктами системи, систе­мою та іншими ланками фінансової системи держави.

З видатками, доходами та способами формування доходів тіс­но пов'язане функціонування певних фінансових інститутів. Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід ро­зуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З іншого — це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих органів влади. У системі місцевих фінансів з'явилися і розвиваються такі інститути, як са­мостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комуналь­ний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки роз­витку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін. В окремих країнах до таких інститутів належить і комунальне страхування. У зарубіжних країнах ключова роль належить також інституту громадських послуг. Обов'язок надання громадських послуг, що є основним змістом діяльності державної влади і місцевого само­врядування, має бути закріплено нормами права.

Дослідження сутності місцевих фінансів пов'язане також з ді­яльністю суб'єктів фінансових відносин.

Головним суб'єктом таких відносин в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України. Це територіальна грома­да села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, територіальна громада селища чи міста. Це сільська, селищна, міська ради та їхні виконавчі органи, сільський, селищ­ний чи міський голова. Це також обласна та районна рада. Ще один суб'єкт відносин — держава в особі її органів: обласної, ра­йонної міської (міст Києва та Севастополя) місцевої державної адміністрації та центральних органів державної влади, насампе­ред Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Мініс­терства фінансів України та інших органів. Суб'єктами цих від­носин є також Автономна Республіка Крим: Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Респу­бліки Крим та юридичні і фізичні особи у сфері фінансів місце­вих органів влади на території автономії.

В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, де­партаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення.

Складовою вчення про місцеві фінанси є також сукупність по­ложень про об'єкти цієї системи.

Об'єктами місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілі­зуються, розподіляються і використовуються місцевими органа­ми влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні, валютні та цільові фонди, фонди грошових ресур­сів комунальних підприємств та ін. Ресурси, що залучаються міс­цевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від роз­міщення місцевих позик та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.