Література

1.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

2.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.

3.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

4.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

5.Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.

6.Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Сучасна українська літературна мова, фонетика, фонологія, орфоепія, графіка, орфографія, лексикографія, словотворення, граматика (морфологія і синтаксис), пунктуація.

Студенти повинні знати: предмет, обсяг і завдання курсу сучасної української літературної мови; походження української мови (різні погляди вчених на цю проблему); місце української мови серед слов`янських мов.

Студенти повинні вміти: встановлювати ознаки норм літературної мови.

Методичні рекомендації

При підготовці до виконання самостійної роботи студентам необхідно звернути увагу на поняття літературної мови, шляхи його формування, які ознаки має літературна мова, які функції вона виконує.

Крім того, студенти повинні знати дві концепції щодо походження української мови. Зокрема, українська мова, як свідчать історики, напевно, була основою для інших слов'янських мов, так як саме територія сучасної України є прабатьківщиною всіх слов'ян. Вона тісно пов'язана з історією свого народу. Перші згадки про цей народ і його мову, як твердять учені-лінгвісти та історики, зустрічаються в документах, які датуються 6 ст. н.е. (перша концепція). Щодо другої концепції, то період Київської Русі російські і українські історики розкривали однозначно: Русь – колиска культури 3-х народів: росіян, українців, білорусів. На базі діалектів давньоруської мови витворилися три братні мови – українська, російська та білоруська.

За лексичними, фонетичними, граматичними особливостями та географічним розміщенням мови слов'янських народів поділяються на три групи:

Східнослов'янська група: російська, українська і білоруська мови.

Західнослов'янська група: польська, кошубська мови (на території Польщі), чеська, словацька (на території Чехословаччини), нижньолужицька і верхньолужицька (на території Німеччини).

Південнослов'янська група: болгарська мова (на території Болгарії), сербсько-хорватська, словенська (на території Югославії), македонська (на території Югославії, Болгарії і Греції).

Історія слов'янських мов свідчить про спільність походження їх з одного джерела – спільнослов'янської (праслов'янської) мови – основи, що існувала до V-VI ст. н.е. Слова, що належать до спільнослов'янської лексики, становлять основне ядро лексичної системи кожної сучасної слов'янської мови.

Завдання

1.Прочитайте подані висловлювання, зробіть висновки щодо думок про походження української мови. Чим ці думки різняться?

І. „Початковим етапом існування української мови – літературної мови, як і загальнонародної розмовної мови, є ХІV століття (окремі фонетичні та граматичні риси, які згодом узвичаїлися в українській мові, спостерігаються ще в пам`ятках ХІ-ХІІІ ст.). На той же час припадає й початок російської та білоруської літературних мов” (М.Я. Плющ).

ІІ.”Зародившись десь на світанні суспільного життя, мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла наскоки Москви, і, проте, перегорівши як криця, дійшла до нас чистою, свіжою, музичною, незаплямованою, справді щирослов`янською мовою...” (І. Огієнко).

2.Прочитайте текст. З`ясуйте значення незнайомих слів за допомогою синонімів (рахманний – спокійний). У складних випадках зверніться до тлумачного словника.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б`ється-ожива,

Як їх почує!..

Бо в тих словах – уся доля народу. Без них немає нас, немає нашого минулого, немає й майбутнього.

У нашій мові – думки і мрії наших предків про волю і щастя, боротьба й звитяга, їхнє одвічне трудолюбство і мрійлива душа. Просте, рахманне слово несе людям Добро, Істину. Його не можна не любити, без нього не можна жити...

Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі (Ю. Мушкетик).

3.Перекладіть текст українською мовою. Випишіть окремо слова, однакові в обох мовах, і слова різні, але спільного походження.

Наш язык – это живой организм народа, носителя и творца языка. Он отражает жизнь народа, его историю и культуру. А это значит, что мы не должны, не имеем права портить язык. Наше общее дело – защитить его, бороться за чистоту, ясность, смысловую точность языка. Поэтому всяческая речевая неряшливость, жаргон, коверканье языка нетерпимы ни в быту, ни в школьной, ни в другой обстановке…

Помните – в языке каждого народа проявляется неповторимость и нерасторжимость связи человека с настоящим и прошлым родины. Именно этим и следует объяснить глубокую, окрашенную горделивой любовью привязанность людей к родному языку, материнскому слову (А. Скворцов).

4.Назвіть слова, які в наш час набули нового значення. Ознайомтесь з їх тлумаченням у словнику.

Насіння, слово, почин, чорний, машина, гвардієць, завод, світ, мир, титан, ключ, супутник, крило, динамо, лапка, голова, династія, розряд, дружина, стиліст.

ТЕМА №2. ПОНЯТТЯ ПРО ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ. НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (2 год.).

1.Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.

2.Територіальні діалекти української мови.

3.Мовна норма. Загальна характеристика норм української літературної мови.

4.Поняття функціонального стилю. Стилі сучасної української літературної мови (художньо-белетристичний, науковий, професійно-виробничий, публіцистичний, офіційно-діловий, розмовно-побутовий, епістолярний).

5. Поняття про колоритно-стильові різновиди української мови (урочистий, офіційний, інтимно-ласкавий, жартівливий, сатиричний).