Література

1.Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

3.Словник лінгвістичних термінів / Укл. Ганич Д.І., Олійник І.С. – К., 1985.

4.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.

5.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

6.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

7.Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К., 1981.

8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Позиційні чергування, історичні чергування, фонемний нуль, дифтонг, монофтонг, наголошена/ненаголошена позиція, занепад редукованих ъ, ь, вокалізація редукованих, перше перехідне пом`якшення задньоязикових (перша палаталізація), друге перехідне пом`якшення задньоязикових (друга палаталізація).

Студенти повинні знати: визначення основних понять, поданих у термінологічному мінімумі, сукупність умов, у яких реалізуються чергування голосних та приголосних фонем, типи фонетичних та історичних чергувань.

Студенти повинні вміти: правильно встановлювати відмінність між фонетичними та історичними чергуваннями, пояснювати наявні у словах чергування голосних та приголосних фонем, давати історичні коментарі.

Завдання

1. Запишіть текст фонетичною транскрипцією. Випишіть слова, в яких наявні або можливі чергування фонем. Де потрібно, до виписаних слів наведіть словесні паралелі, які б ілюстрували наявність відповідних чергувань. Поясніть їх.

Гарно жилося нам. Влітку я щодня купався в річці й бігав до молотарки обідати, а взимку ходив у луг пеньки бити, сушник збирати, мерзлої калини ламати на квашу та пироги й ковзаться поміж кущами, де лід чистий, а не в струпах, як на річці.

Але найдужче впомку мені зимові вечори. Бувало, надворі курить, мете, шибки в кригу повбираються, а ми з бабусею пшоно мнемо та пшоняники печемо – на припічку, щоб дров менше розійшлося (Григір Тютюнник).

2. Зробити повний фонетико-фонематичний аналіз виділених слів:

В осіннім небі журавлі курличуть… (Є. Летюк).

3. До поданих слів доберіть споріднені слова з усіма можливими чергуваннями приголосних фонем.

Яблуко, ходити, луг, пити, токар, поводитись, приїздити, садити, слива, голуб, капати, земний, бити, скочити, ломити, пекти, різати, плакати, муха, рука, друг, захист, руда, плескати, сікти, спинити, дрова, утікати, сердитись, стіжок, трусити, топити, пасіка, сусідка, просити, книжка, парубок, простити, колиска, переїзд, Буг, батіг, пряжа, боковий, підвестися, білий.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття необхідно знати такі поняття.

Чергування – закономірна зміна звуків у складі тієї самої морфеми слів та їхніх форм, яка полягає в заміні однієї фонеми іншою або сполукою фонем чи фонемним нулем і служить одним з морфологічних засобів мови в галузі формо- та словотворення.

Позиційні чергування - зміни звуків, які відбуваються залежно від їхньої фонетичної позиції у слові й зумовлені живими фонетичними нормами сучасної мови.

Чергування варіантів голосних фонем пов'язані зі зміною алофонів у наголошеній і ненаголошеній позиціях, зокрема:

[о] - [о^у] - [ко^ужух] (кожух), [то^уб'і] (тобі);

[е] - [е^и] - [и^е] - [ве^исна] (весна), [ви^ес'н'анка] (веснянка);

[и] - [и^е] - [е^и] [жи^евут'] (живуть), [же^иве] (живе);

[і] - [і^и] - [і^инод'і] (іноді) тощо.

Зумовлене фонетичною позицією звуків і чергування [у] - [у] (/в/) та [і] - [і] (/j/).

Історичні чергування - це звукові зміни, зумовлені історичними причинами, відсутніми в сучасній мові. Вони є наслідком фонетичних змін, які відбувалися у давні часи.

Найдавніші історичні чергування голосних виникли ще в дослов'янський період як відображення кількісних, якісних особливостей індоєвропейських та праслов'янських дифтонгів і монофтонгів:

а) [е] - [о] - з давнього [е] - [о] коротких - везти - возити, нести - носити;

б) [і] - [а], де і походить від Ь < е (давньорус. лЬзти - лазити, укр. лізти - лазити);

в) [е] - [і] відбиває колишнє чергування е - е: летіти - літати;

ґ) [о] - [а] є наслідком колишнього чергування коротких голосних з довгими (о - о, а - а). Після злиття у праслов'янській мові коротких о, а виник голосний о, а після злиття довгих о, а - голосний а : котити - катати;

д) [і]- [и]: сісти - сидіти;

е) [а] - [у]: трясти - трусити;

є) [е] - [о] - [и] - фонемний нуль: беру - збори - збирати - брати;

ж) [у] - [и] - [о] - фонемний нуль: дух - дихати - дохлий - тхнути тощо.

Найдавніші чергування відбуваються в основах дієслів і служать для вираження граматичних форм видових відтінків.

Чергування [о] - [е] - [і]. Чергування [о], [е] у відкритих складах з [і] в закритому складі, яке виникло після занепаду редукованих ъ, ь - одна з найхарактерніших рис, що відрізняють українську мову від інших слов'янських: семи - сім, солі - сіль, осені - осінь, радості - радість.

Чергування [о], [е] з фонемним нулем. Чергування [о] - фонемний нуль, [е] -фонемний нуль пов'язані із занепадом давніх редукованих у слабкій позиції і їх вокалізацією у сильній: садъкь —> [садок] - садъка —> [садка]; вьсь —>[вес'] - вься —> [вс'а].

Чергування [е], [о] після шиплячих та [j]. У сучасній українській мові [о] після шиплячого або [j] вживається закономірно: перед твердими приголосними, а також перед складами з [а], [о], [у] та [и], що походить від давньоруського ы: жолудь, бджола, жолоб, жовтий; [е] вживається перед м`якими приголосними та перед складами з [е] й [и], що походить від давнього і (орф. и): черниця, учень, честь, чернетка тощо.

Чергування голосних у звукосполученнях [ри], [ли] - [ро], [ло] - [р'і], [л'і], Звукосполучення [ри], [ли] і [ро], [ло] розвинулися із давньоруських сполучень [р], [л] та редукованих [ъ], [ь]. У сильній позиції редуковані змінилися на голосні повного творення: кръвъ - кров, крьсть - хрест. Якщо редукований опинявся у слабкій позиції, він занепадав, а плавний приголосний набував вторинної складотворчості, що не властива східнослов`янським мовам. У російській мові за рахунок складотворної вимови [р]_, [л] розвинувся голосний [о], [е], що був і в сильній позиції: кров, глотать та ін.

В українській мові за рахунок складотворчості плавного розвинувся голосний нечіткої артикуляції [и]: крвав (ый) - кривавий, глтати – глитати, трвога - тривога. В українських діалектах голосний [и] або [е] міг розвинутись тільки після плавного, а й перед ним: кирниця (керниця), кривавий (кервавий).

Звукосполучення [р'і], [л'і] розвинулися з давньоруських [ръ], [лъ], тобто таких, що переходили закономірно в групи [ри] - [ро], [ли] - [ло]. У таких випадках діє аналогія до інших слів із закономірним [і]: брів / замість бров <— бръвь; грім (замість гром <— гръмь) тощо.

Чергування |г|, к|, |х| - |ж|, |ч|, |ш| належить до найдавніших слов'янських чергувань, які зумовлені першим перехідним пом'якшенням задньоязикових (перша палаталізація) перед голосними переднього ряду.

Зміну |г|, |к|, |х| на |з'|, |ц'|, |с'| перед закінченням -і з колишнього Ь називають другим перехідним пом'якшенням задньоязикових (друга палаталізація).

Цей тип чергування відбувається при словозміні та словотворенні:

г-ж, к-ч, х-ш
у Кл. відмінку	друг-друже, козак-козаче, волох-волоше
при словотворенні	друг-дружба, дружний, дружно; вік-вічність, вічний, вічно; пастух-пастушка, пастуший
у дієслівних формах	берегти-бережу, ткати-тчу, колихати-колишу
г-з, к-ц, х-с
у відмінкових формах іменника	нога-нозі, Мекка-Мецці, муха-мусі
при словотворенні	убогий-убозтво, грек-Греція, муха-мушка

Чергування передньоязикових зубних приголосних із шиплячими

Найпоширеніші в сучасній українській літературній мові зміни |д| -|дж|, |д| - |ж|, |т| - |ч|, |з| - |ж|, с| - |ш, |ц| - |ч|. При словозміні зубні приголосні чергуються з піднебінними здебільшого в дієслівних формах.

Чергування однієї приголосної фонеми зі сполученням приголосних фонем

У сучасній українській мові розрізняють чергування однієї фонеми з двома однотипними та двома різнотипними приголосними фонемами.

д-дж	водити-воджу-проводжати	т-ч	платити-плачу
зд-ждж	їздити-їжджу, в`їжджати	х-ш	прохати-прошу
з-ж	возити-вожу, вивожу	м-мл	громити-громлю
с-ш	висіти-вивішувати	ф-фл	графити-графлю
ст-щ	чистити-чищу	п-пл	терпіти-терплю
б-бл	любити-люблю	в-вл	ловити-ловлю

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні або групи приголосних	Суфікс	Змінюються на	Приклади
Г Ж З ДЗ	-ськ(ий)	-зьк(ий) -(д)зьк(ий)	Кривий Ріг – криворізький; Рига – ризький; Запоріжжя – запорізький; Париж – паризький; Кавказ – кавказький; француз – французький; Лодзь - лодзький
К Ц Ч	-ськ(ий)	-цьк(ий)	турок – турецький; грек – грецький; Суец – суецький; Вінниця – вінницький; Гадяч - гадяцький
С Х Ш	-ськ(ий)	-ськ(ий)	Одеса – одеський; волох – волоський; чех – чеський; Сиваш – сиваський; латиш - латиський

Винятки: баскський, казахський, ла-маншський, меккський, нью-йоркський, тюркський, цюріхський.