Література

1. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1991. – 398с.

2. Козачук Г.О., Шкуратяна Г.Н. Практичний курс української мови: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1993. – 367 с.

3. Український правопис: 4-е вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с.

4. Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису: Навч. посібник / За ред. В.В. Різуна. – К.: Либідь, 2004. – 272 с.

5. Шевчук С.В., Лобода Т.М. Практикум з української мови: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – 326 с.

6. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2002. – 288 с.

7. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2006. – 640 с.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Прості, складні, складені слова; іменник, прикметник, прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук.

Студенти повинні знати: особливості творення і правопису складних слів, правопис складних іменників та прикметників, правопис слів із частинами пів- і напів-, правила написання прислівників, прийменників, сполучників, часток, вигуків.

Студенти повинні уміти: утворювати і правильно записувати складні і складені слова, коментувати правопис складних іменників та прикметників, слів із частинами пів- і напів-, визначати службові частини мови та вигук у тексті розрізняти сполучники та інші частини мови, правильно писати сполучники, прийменники, частки і вигуки, пояснювати їх правопис .

Методичні рекомендації

Складні слова творяться складанням двох або більше основ як за допомогою сполучних голосних, так і без них, напр.: пароплав, землетрус, світло-зелений, повсякденний, півлимона, всюдихід.

Складні слова пишуться разом або через дефіс. Є два універсальні загальні правила щодо правопису складних слів, вивчення яких допоможе у написанні більшості таких слів.

Разом пишуться складні слова, утворені від підрядних словосполучень, пор.: широкоплечий - плечі (які?) широкі; кораблебудівник - будівник (чого?) кораблів.

Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у таких словах питання від однієї частини слова до іншої не можна поставити, бо ці частини рівноправні, їх можна з'єднати повторюваним сполучником і), пор.:. м'ясо-молочний - і м'ясний і молочний; ніжно-рожевий - і ніжний і рожевий.

Інші випадки правопису складних слів дивіться у відповідному розділ «Українського правопису» (позиція 3 у списку літератури).

Частини пів- і напів- пишуться разом: півфабрикат, півроку, піваркуша, напівавтомат, напівосвітлений тощо. Лише перед іменниками – власними іменами пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Бердянська.

Правопис прислівників залежить від способу їх творення. Прислівники пишуться разом, окремо і через дефіс (див. «Український правопис»). Увага! Прислівники бувають однозвучними з іншими частинами мови. Зокрема, від прислівників треба відрізняти сполучення прийменників або часток з іменниками, прикметниками тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як самостійні частини мови, отже, і пишуться вони окремо. Пор.:

Прочитай вірш напам 'ять і На пам 'ять він подарував мені книжку.

Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше кафе.

Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?

Ми теж були на екскурсії і Він говорив те ж, що і я.

В українській мові складні прийменники звичайно пишуться разом: навколо, посеред, задля, довкола, наприкінці, внаслідок. Через дефіс пишуться лише складні прийменники з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під, з-поміж. Окремо пишуться прийменникові сполуки у разі, під кінець, під час тощо.

Прийменники з наступними словами вимовляються так само нероздільно, як і префікси, але прийменники завжди пишуться окремо, а префікси – разом. Щоб відрізнити прийменник від префікса в словах типу на горі і нагорі, І.Ющук радить спробувати вставити між ними прикметник. Якщо зміст висловлювання дозволяє це зробити, то маємо справу з прийменником і пишемо окремо, якщо ні – то це префікс і пишемо разом: струмок збігає з гори (з крутої гори) і зорі дивляться згори; ліг на бік (на правий бік) і відкликав товариша набік.

Більшість сполучників пишуться разом: адже, отже, мовби, немовби, немовбито, начеб, начебто, неначебто, якщо, притому, проте, зате та ін. Окремо пишуться сполучники з частками б, би, ж, же, або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж коли б, коли б то, хоча б, хоч би. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то. Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо). Сполучники можна замінити іншими сполучниками (таж - адже, теж - також тож - тому, щоб - аби, зате - але), однозвучні ж поєднання інших частин мови замінити сполучниками не можна. Крім того, сполучники не бувають членами речення і не відповідають на питання; однозвучні ж поєднання слів є членами речення і відповідають на питання, пор.: Що б (що?) не робив, роби тільки найкраще (І.Кульська) і Щоб (питання не можна поставити) прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Якби (питання не можна поставити) оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу (Леся Українка) і Як би (як? яким чином?) не крутила хуртовина, блисне промінь - крига розтає (3. Гончарук).

Для свідомого засвоєння правопису часток необхідно пригадати: вони буваюії словотворчі і формотворчі. Останні завжди пишуться окремо від інших слів (би (б), же (ж), хай, нехай). Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс (див. у списку літератури позиції 1, 2, 5, 11).

Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс ай-ай-ай, о-го-го, ха-ха-ха. У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, от тобі й на, оце так і под. усі складові частини пишуться окремо, а у вигуках їй-богу, їй-бо право - через дефіс. Решта вигуків пишуться разом: цитьте, овва, леле, агов тощо.