Література

1.Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

3.Словник лінгвістичних термінів / Укл. Ганич Д.І., Олійник І.С. – К., 1985.

4.Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1969.

5.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

6.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

7.Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К., 1981.

8. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Фонологія, фонема, конститутивна функція, дистинктивна, ідентифікаційна, алофони, варіанти, інваріанти фонем, фонематична транскрипція, позиційні чергування, історичні чергування, фонемний нуль, дифтонг, монофтонг, наголошена/ненаголошена позиція, занепад редукованих ъ, ь, вокалізація редукованих, перше перехідне пом`якшення задньоязикових (перша палаталізація), друге перехідне пом`якшення задньоязикових (друга палаталізація).

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Оволодіння фонологічною системою української мови; формування уявлення про фонему, зв`язок між звуком мовлення і фонемою, з`ясування природи модифікацій та чергувань у сучасній українській літературній мові.

Студенти повинні знати: визначення таких основних понять, як фонологія, фонема, варіанти фонем, фонематична транскрипція, склад фонем української літературної мови, диференційні ознаки фонеми, сукупність умов, у яких реалізуються чергування голосних та приголосних фонем, типи фонетичних та історичних чергувань.

Студенти повинні вміти: виділяти фонеми у мові, встановлювати різницю між звуком і фонемою, записувати тексти фонематичною транскрипцією, правильно встановлювати відмінність між фонетичними та історичними чергуваннями, пояснювати наявні у словах чергування голосних та приголосних фонем, давати історичні коментарі.

БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І. Порівняйте наведені погляди вчених про кількість голосних фонем у сучасній українській мові. Порівняйте їх і наведіть аргументи на користь кожного з них. Обґрунтуйте систему голосних української мови.

1.О.Н. Синявський у статті „Спроба звукової характеристики літературної мови” (Наукові записки Харківської науково-дослідної кафедри мовознавства, №2, 1929 р.) налічує 12 фонем, вважаючи наголошені й ненаголошені голосні за самостійні фонеми.

2.М.Г. Йогансен (Загальний курс української мови / За ред. Л.А. Булаховського. – Х., 1931) вважав самостійними фонемами тільки 5 голосних: а, о, у, е, і; на його думку, и – тільки варіант фонеми /і/.

3. М.А. Жовтобрюх та більшість інших мовознавців вважають, що в українській мові є шість голосних фонем: /а/, /о/, /у/, /и/, /і/, /е/.

Обґрунтування поглядів цих учених, а також інших див. у книзі СУЛМ: Фонетика (за ред. І.К. Білодіда).

ІІ.Затранскрибуйте текст. Вкажіть усі випадки наявних або можливих фонетичних та історичних чергувань.

1. Степове безмежжя хвилює, бентежить, забиває дух (Плач.). 2. Будівельники зобов'язані допомогти заводчанам якнайшвидше освоїти проектну потужність підприємства (Газ.). 3. Командир глянув на годинника, інші глянули теж, і, обмінявшись поглядами, льотчики разом підвелись, стали дякувати хазяйці (Гонч.). 4. Земля напоєна кров'ю наших дідів і прадідів. Свята, священна земля (Плач.). 5. В тяжкі години розпачу й розчарувань для мене було чи не єдиним порятунком, коли випадала нагода перевідати рідну отцівську хату (Скурат.). 6. Химка зціпила рученята, схилилась на стіл і гірко-гірко заплакала (Кос.). 7. Мете поземок, вітер дуденить у зрошений попід обважнілими стріхами очерет (Руд.). 8. Відколи пам'ятаю себе... я люблю вітряки, люблю посвист їхніх крил, гудіння млинових жорен, і присвист, і зітхання ковша, коли він вбирає в себе зерно (Ст.). 9. У Піщанській волості сидів уже посередник (Мирн.).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1.Чим зумовлюється велика кількість звуків людської мови?

2.Розкрийте поняття фонеми. Який зв`язок між звуком і фонемою?

3.Що таке варіант фонеми?

4.Які варіанти фонем називаються позиційними, комбінаторними, факультативними?

5.Що таке інваріант фонеми?

6.У чому полягає відмінність історичних чергувань фонем від живих (фонетичних)?

7.Які ви знаєте найдавніші чергування голосних?

8.У чому полягає чергування |о| та |е| з фонемним нулем. Які історичні передумови цього чергування?

9.Які |о| та |е| називаються випадними, а які - вставними?

10.Які є відхилення від чергування |о| та |е| з фонемним нулем? Чим вони зумовлені?

11.Сформулюйте основне правило чергування |о| та |е| з |і|.

12.Поясніть процес виникнення та історичного розвитку чергувань |о| та |е| з |і|.

13.У яких морфологічних формах відбувається чергування |о| та |е| з |і| ? Вкажіть випадки, коли чергування |о| та |е| з |і| не відбувається.

14.Поясність чергування голосних у звукосполученнях [ри], [ли] – [ро], [ло] – [р'і], [л'і].

15.Коли в сучасній українській мові після шиплячих та |j| виступає |е|, |о| (подайте історичний коментар).

16.Назвіть найпоширеніші чергування приголосних в українській мові. Дайте історичні коментарі.

17.Схарактеризуйте перше перехідне пом'якшення задньоязикових (перша палаталізація). Яке чергування з ним пов'язуєтся?

18.Яким законом пояснюється чергування |г|, |к|, |х| із |з'|, |ц'|, |с'| ?

19.У яких морфологічних формах відбувається чергування передньоязикових зубних приголосних із шиплячими. Наведіть приклади.

20.Прокоментуйте зміну приголосних при утворенні прикметників із суфіксом -ськ(ий).

21.У чому полягає чергування однієї приголосної фонеми зі сполученням приголосних фонем (пояснити на прикладах).

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ТЕМА №1: КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВИМОВИ. ЗМІНИ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ У МОВНОМУ ПОТОЦІ (АСИМІЛЯЦІЯ, ДИСИМІЛЯЦІЯ, СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ, ПОЗИЦІЙНІ МОДИФІКАЦІЇ ЗВУКІВ) (2 год.).

1.Голосні звуки, їх класифікація за горизонтальним рухом язика, ступенем підняття язика до піднебіння та участю губ.

2.Приголосні звуки, їх класифікація за місцем творення (губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, глотковий); за способом творення (проривні, фрикативні, африкати, зімкнено-прохідні, вібрант). Палаталізація приголосних (м`які, пом`якшені, напівпом`якшені). Акустичні пари приголосних: глухі/дзвінкі; шиплячі/свистячі.

3. Комбінаторні фонетичні зміни:

- асиміляція приголосних (повна і часткова; регресивна і прогресивна; за дзвінкістю або глухістю, за місцем і способом творення, за м`якістю), дисиміляція приголосних звуків (регресивна і прогресивна; дистанктна дисиміляція).

4. Спрощення в групах приголосних. Подовження приголосних звуків.

5. Позиційні зміни голосних та приголосних звуків. Фонетична транскрипція.