1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – К., 1989.

2. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.

3. Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – к., 1997.

4. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – к., 1994.

5. Ющук і.П. Українська мова. – к., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Числівник, розряди числівників за значенням і граматичними ознаками (кількісні: власне кількісні, неозначено-кількісні, збірні, дробові; порядкові). групи числівників за будовою (прості, складні, складені).

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про граматичні та синтаксичні ознаки числівника.

Студенти повинні знати: поняття числівника, розряди за значенням числівників, групи числівників за будовою (прості, складні, складені), особливості відмінювання числівників.

Студенти повинні вміти: визначати розряди за значенням числівників (кількісні: власне кількісні, неозначено-кількісні, збірні, дробові; порядкові), групи числівників за будовою (прості, складні, складені), відмінювати числівники.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття студенти повинні звернути увагу на те, що числівником називається частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі.

Називаючи абстрактно-математичне число (наприклад: сто ділиться на п'ять) чи позначаючи кількість однорідних предметів (наприклад: три доби), числівники виражають ці зна­чення в граматичній категорії відмінка. Віднесеність до граматичного роду властива тільки окремим словам, що позначають кількість предметів (наприклад: один, одна, одно; два - дві, обидва - обидві; порівняйте також – мільйон і тисяча). Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретно виявлену кількість предметів, не виражають граматичного значення роду, а так само числа.

Числівники, що означають порядок предметів при лічбі, виражають ці значення в граматичних категоріях роду, числа і відмінка: шостий клас, шоста група, шосте червня, шості уроки, шостого класу, шостої групи, шостого червня.

Усі числівники в реченні пов'язані з іменниками або ви­ступають як назва числа без іменника. Такі синтаксичні сполучення числівника з іменником у формах називного і знахідного відмінків функціонують як один член речення – підмет або додаток. У непрямих відмінках числівники, що позначають кількість, є узгодженими означеннями: у семи (скількох?) студентів, з п'ятнадцятьма (скількома?) гривнями.

Числівники, що означають порядок предметів при лічбі, завжди виступають узгодженим означенням: десятий (який?) літак; до четвертого (якого?) класу.

Числівник може виконувати також роль іменної частини складеного присудка, наприклад: Серце в нас одно, і шлях єдиний, тож прийми цей голос з України, братня Польще (Рил.).

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

Кількісні числівники виражають кількісну характеристику предметів або абстраговане число і відповідають на питання скільки? Кількісні числівники об'єднують кілька груп: 1) власне кількісні; 2) неозначено-кількісні; 3) збірні; 4) дробові.

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре?.

Власне кількісні числівники означають у цілих одиницях абстраговано-математичне число (п`ятнадцять більше за п'ять у три рази) або певну кількість однорідних предметів (двадцять зошитів).

Морфологічні особливості власне кількісних числівників пов'язані з лексичним значенням їх. Виражаючи лексично кількісність, вони позбавлені граматичного значення числа. Тільки числівник один має чітко виражену віднесеність до іменників усіх трьох родів: один стіл, одна дівчина, одно (одне) яблуко.

Числівник два також має граматичне значення роду: два у зв'язку з іменниками чоловічого і середнього роду (два роки, два озера) і дві у поєднанні з іменниками жіночого роду (дві сестри, дві руки). Це значення роду виражається у формах називного і знахідного відмінків.

Граматичне значення роду мають також числівники іменникового походження: тисяча, мільйон, мільярд, більйон, трильйон. Ці слова увійшли в систему числівників, але зберегли морфологічні особливості: мають значення роду, змінюються за відмінками як іменники першої відміни (ти­сяча) або другої відміни (мільйон, мільярд, нуль).

Неозначено-кількісні числівники позначають загальну, точно не визначену кількість однорідних предметів або неозначену абстраговану кількість. Сюди належать слова кілька, декілька (якась кількість до десяти), кільканадцять (якась кількість до двадцяти), кількадесят (нечітка кількість у межах ста), кількасот (у межах тисячі).

Ці числівники пов'язані з іменниками, що позначають конкретні предмети, які підлягають кількісному обліку, наприклад: кілька (декілька) осіб, кільканадцять слів, кількадесят зошитів, кількасот людей.

До неозначено-кількісних числівників належать також слова багато, небагато, омонімні з прислівниками. Порівняйте: багато зробив (прислівник), багато книжок (числівник). За граматичними ознаками вони подібні до власне кількісних числівників: не мають роду і числа, керують формою родового відмінка (але однини), оскільки це іменники однинної форми.

Збірні числівники означають кількість предметів у сукупності, неподільній єдності їх, наприклад: двоє вікон, четверо коней, п'ятеро саней. До складу збірних входять числівники обоє, обидва, обидві, які також виражають кількість предметів як єдність, сукупність (обидва лікарі, обидві дівчини, обоє хлоп'яток).

Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні зберігають свої форми тільки в називному і знахідному відмінках, виступаючи з керованим іменником одним членом речення – підметом чи додатком. У непрямих відмінках збірні числівники замінюються формами власне кількісних числівників (двоє вікон, двох вікон, двом вікнам, двоє вікон, двома вікнами, у двох вікнах).

Дробові числівники позначають дробові величини або кількість, що складається з певного числа частин одиниці чи одиниць, наприклад: одна третя року, дві п`ятих сировини, три четвертих виробів.

Змішані дробові величини передаються сполученням власне кількісних і дробових числівників: три і одна четверта кілограма, одна і дві третіх доби.

Дробові числівники мають аналітичну будову: назва, що визначає кількість частин, позначається власне кількісним числівником (чисельник), а вказівка на загальний вимір дається порядковим числівником (знаменник): одна третя, дві п'ятих, п'ять сьомих.

До дробових числівників належать також слова півтора, півтори, півтораста. Числівник півтора поєднується з іменниками чоловічого і середнього роду, півтори – з іменниками жіночого роду (півтора кілограма, півтора відра, півтори доби).

Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі?

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі і відмінку і виступають у ролі означень (перший трактор, десятий клас, сота аудиторія, двадцять друге завдання, перші промені).

Віднесення цих слів до числівників спирається на традиційну класифікацію. Порядкові числівники семантично на­ближаються до кількісних як слова, за допомогою яких передається кількість, щоправда, в порядковому слідуванні предметів під час переліку, обліку їх. За граматичними ознаками порядкові числівники набли­жаються до прикметників.

За будовою і особливостями творення числівники поділяються на три групи: прості, складні і складені.

Прості числівники мають непохідну основу, що дорівнюється кореню. Сюди належать: 1) назви чисел першого десятка (один...десять), сорок, сто, тисяча, мільярд і менш уживані більйон, трильйон та нуль; 2) збірні числівники обоє, двоє...десятеро; 3) неозначено-кількісні числівники кілька, багато, декілька, небагато; 4) порядкові числівники, похідні від простих кількісних (перший ...десятий).

Складні числівники мають похідну основу, вони виникли внаслідок зрощення колишніх складених числових назв з відповідними фонетичними змінами. До них належать: 1) назви чисел другого десятка (одинадцять...дев'ятнадцять); 2) назви десятків (двадцять...дев'яносто); 3) назви сотень (двісті...дев'ятсот); 4) збірні числівники обидва, обидві; одинадцятеро...дев'ятнадцятеро, двадцятеро і тридцятеро; 5) дробові числівники півтора, півтори, півтораста; 6) неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят, кількасот, стонадцять; 7) порядко­ві числівники, похідні від складних кількісних (одинадцятий...дев'ятнадцятий, двадцятий і т. д.).

Складені числівники являють собою сполучення кількох числових назв – простих (сто п'ять), складного і простого (двадцять три) та інших поєднань (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять; три мільйони п'ятсот шість тисяч сто сімдесят чотири; п'ятдесят двоє курчат, тисяча дев'ятсот сімдесят другий рік).

До складених числівників можна віднести і дробові числівники (одна п'ята, три восьмих, дві цілих і одна друга).