33. Організація та розвиток системи банківського регулювання на сучасному етапі

У світовій практиці існують різні підходи до організації банківського нагляду. З інституційної точки зору можна виділити три групи країн, що відрізняються способами організаційної побудови органів нагляду, місцем та роллю центрального банку в цих структурах:

1. країни, у яких нагляд здійснюється виключно центральними банками (Австралія, Велика Британія, Іспанія, Італія, Португалія, Україна);

2. країни, у яких нагляд здійснюється центральним банком разом з іншими органами (США - разом з Міністерством фінансів, Швей­царія - разом з Федеральною банківською комісією, Німеччина - разом з Федеральною службою кредитного контролю);

3. країни, у яких нагляд за діяльністю комерційних банків здійснюється не центральним банком, а іншими органами (Канада, Австрія, Фінляндія, Норвегія, Швеція). Таким чином, органи нагляду можуть бути різними за статусом, але серед них майже завжди є державні. Система органів нагляду у тій чи іншій країні відображає специфічні особливості політичного та соціально-економічного розвитку країни, її традиції тощо.

В Україні регулювання банк д-сті зд НБУ. Крім того, відповідно до ЗУ «Про фін послуги» та «Державне регулювання ринку фін послуг» розподілені повноваження держ орг. у сф регулювання різних секторів грош ринку. Повноваження НБУ щодо банк регулювання покладені на різні департаменти з урах їх ф-ного призначення.

Регулятивно-наглядові органи мають такі повноваження: - регулювання доступу до банк с-ми, - всиановлення для банків ек нормативів, які регламентують кап базу, ліквідну позицію та ризики у д-сті банків, - вимагають від банків формувати відповідні резерви, - вст. Принципи та стандарти ведення б/о, вст. Правиа складання стат звітності, - зд метод забезпечення орг.-ції та проведення окремих видів банк операцій та послуг. С-ма банк регулювання на суч етапі розвивається відповідно до загально-світових стандартів і ох такі позиції: посилення вимого до банків щодо забезпечення прозорості їхньої д-сті, що повяз значною мірою з проблемою відмивання грошей та тероризму, - тенденція поступової уніфікації регулятивних вимог до банків, - обєднання органів, які зд нагляд за д-стю фін посередника грошового ринку у єд наглядовий орган.

34. Основні напрями та форми регулювання банківської діяльності.

Відповідно до світового досвіду вплив ЦБ на д-ть банків здійснюється за такими основними напрямами:

- організаційно-правовий;

- напрямок опосередкованого економічного впливу

В Україні згідно законодавства державного регулювання здійснюється у 2х формах: адміністративне, індукативне.

Адміністративне регулювання базується на використанні засобів впливу переважно організаційно владного характеру і передбачає встановлення і обчислень щодо якісних і кількісних параметрів д-ті банків, які охоплюють такі напрями: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності, встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків, застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру, нагляд за д-тю банків, - надання рекомендацій щодо д-ті банків

Методи адміністративного регулювання утворюють цілісну систему, охоплюють повний економічний цикл і забезпечують нормальне функціонув банк системи. Вони застосовуються НБУ як під час ухвалення, так і в період їх функціонування

Індикативне регулювання - впливає на банки опосередковано та здійснюється непрямими методами через встановлення нормативних та корегуючих інструментів впливу на ситуацію банк. сфери.

Індикативне регулювання охоплює :встановлення обовязкових економічних нормативів(н1..-Н13), - визначення норм обовязкових обовязкових реззервів для банків, - встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських банківських операцій, - визначення % політики, - визначення порядку рефінансування банків, - регулювання кореспонденських відносин, - управління золото-валютними резервами включаючи валютні інтервенції, - операції з ЦП на відкритому ринку, - регулювання імпорту та експорту капіталу.