25. Рефінансування банків через операції репо.

Національний банк може проводити з банками операції прямого або зворотнього репо згідно з укладеними договорами на визначену суму та строк, а також операції прямого репо з банківськими металами.

Операція репо – це операція з ЦП, щ оскладається з двох частин, і для здійснення якої укладається договір між учасниками ринку (НБ та комерц банком) про продаж-купівлю державних ЦП на певний строк із зобов’язанням зворотного їх продажу-купівлі у визначений строк за обумовлену договором ціну.

Виділяють такі види операцій репо:

1. за характером здійснення:

-операції прямого репо ("пряме" репо - це договір про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку з подальшим зобов'язанням цього банку викупити ці державні цінні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату);

-операції зворотнього репо ("зворотне" репо - це договір про продаж Національним банком із свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною на обумовлену дату).

2. залежно від терміну дії:

-строкове репо (термін операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час її проведення;

-відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна з сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору). Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і перераховується залежно від того, скільки днів триває операція репо.

Національний банк може здійснювати згідно чинного законодавства тільки операції строкового репо, але не більше ніж на 60 календарних днів. При цьому операції репо НБУ може здійснювати такими шляхами:

1) безпосередньої домовленості з банком;

2) проведення тендера заявок банків.

26. Особливості рефінансування банків шляхом надання стабілізаційних кредитів НБУ.

Стабілізаційний кредит – це кредит НБ, що може надаватися комерційному банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням НБ строк.

Стабілізаційний кредит надається платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до 90 днів. Національний банк має право приймати рішення про продовження строку користування стабілізаційним кредитом. Загальний строк користування стабілізаційним кредитом з урахуванням усіх продовжень строку користування ним не може перевищувати 360 днів, а в разі реальної загрози стабільності роботи банку - 450 днів.

Стабілізаційний кредит може надаватись комерційному банку лише за умови його забезпечення високоліквідними активами банку-позичальника (державними ЦП, після зд експертної оц. Їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені ін. зобовязаннями) або гарантією чи порукою ін. фінансово стабільного банку або фін установи. Однією з умов отримання стабілізаційного кредиту та порядок його використання є заборона зд кредитні операції за рахунок коштів стаб кредиту.

Банк для отримання стабілізаційного кредиту має подати до Національного банку такі документи:

а) клопотання про надання стабілізаційного кредиту із зазначенням його суми, строку користування ним, переліку забезпечення та його розміру, напрямів спрямування кредитних коштів. Клопотання має бути підписане головою правління (ради директорів) банку, засвідчене відбитком печатки банку та зареєстроване в банку;

б) програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо;

в) графік повернення стабілізаційного кредиту (рівними за обсягами платежами) та сплати процентів за користування ним зі щомісячною розбивкою на весь строк користування стабілізаційним кредитом, підписаний головою правління (ради директорів) банку;

г) документи, що підтверджують право власності банку або майнового поручителя на запропоноване забезпечення за стабілізаційним кредитом.

Рішення про надання чи відмову в наданні стабілізаційного кредиту, зміну умов кредитного договору, погодження графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування ним приймає Правління Національного банку в межах монетарних можливостей. Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки Національного банку плюс два процентних пункти.

Банк зобов'язаний щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати до Національного банку за встановленою формою інформацію, підписану головою правління (ради директорів) банку, про стан виконання програми фінансового оздоровлення та вимог кредитного договору.

Банк має право достроково повернути стабілізаційний кредит і проценти за користування ним (повністю або частково), письмово повідомивши про це Національний банк, але не пізніше ніж за один робочий день до дня повернення коштів. У разі неповернення банком стаб кредиту в строки, вказані в укладеному кред договорі, до комерційного банку застосовується базспірне стягнення заборгованості відповідно до ст. 73 ЗУ «Про НБУ»