57.Повноваження нбу в сфері валютного регулювання і контролю

У більшості країн центральний банк є провідником державної валютної політики, хоча, наприклад, в Італії, Естонії, Литві, а також у Гонконгу і Сінгапурі валютну політику розробляють і реалізують поряд з центральним банком спеціально створені відомства - валютні бюро.

У сф вал регулювання НБУ:-зд вал пол. виходячи з принципів ек пол. держави, - складає з КМУ платіжний баланс України, - встановлює, регулює та контролює курс нац. грош од, -контролює за експ-імпортними операціями, - нагромадження та управління валютними резервами країни, здійс­нює операцій з їх розміщення; - визначає сфери й порядку обігу на території країни іноземної валюти; - встановлює правила і видача ліцензій комерційним банкам на здійс­нення ними банківських операцій з валютними цінностями та ін.

Окрім названих функцій, центральні банки представляють інтереси своєї держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях. Довгострокова валютна політика передбачає заходи, спрямовані на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до національної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо. Завданням короткострокової валютної політики є забезпе­чення стабільного функціонування національної валютної системи, сприяння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів. Основною метою валютної політики НБУ як складової монетарної політики є стабілізація курсу національної гро­шової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

58. Інструменти валютної політики

Валютна політика - сукупність заходів у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

Інструментами валютної політики є валютні інтервенції й (в тій чи іншій мірі) деякі інструменти грошово-кредитного регулювання (дисконтна політика, операції на відкритому ринку, встановлення резервних вимог тощо). Таким чином, валютна політика тісно пов'язана з грошово-кредитною політикою.

Усі інструменти валютної політики залежно від способів їх використання та особливостей впливу на валютні операції можна умовно поділити на економічні та адміністративні. Економічні інструменти валютної політики передбачають використання різних засобів стимулювання економічної зацікавленості суб’єктів ринку у здійсненні тих чи інших валютних операцій з метою впливу на динаміку обмінного курсу та інші макроекономічні параметри розвитку національного господарства. До складу основних економічних інструментів реалізації валютної політики центрального банку належать: 1) дисконтна політика; 2) девізна політика; 3) диверсифікація валютних резервів; 4) девальвації і ревальвації валют.

Валютна інтервенція – це пряме втручання ЦБ країни у ф-вання валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс нац. грош од. Впливаючи на зміну ва валютному ринку попиту і пропозиції певної грошової од, валютні інтервенції приводять до відповідної кореляції обмінного курсу цієї грошової од.

Дисконтна пол. пов’язана із зміною розміру облікової ставки пр. цьому впливаючи на приплив чи відплив кап і вал курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Девізна пол. – політика регулювання вал курсу шл куп-прод іноз вал. на ФР.

Вал резерви – це запаси резервних активів, що перебувають на рах у ЦБ та в банках за кордоном і використ для сплати боргових зобов’язань, а також у разі необхідності, для проведення вал інтервенцій з метою регулювання курсу нац. грош од.

Девальвація / ревальвація – офіційне зниження / підвищення курсу нац. грош од відносно іноземних валют або між нар розрах од.

Адміністративні інструменти валютної політики передбачають сукупність заходів з нормативно-правового регулювання різноманітних аспектів функціонування валютного ринку країни та діяльності його учасників.

Основним напрямом адміністративного регулювання валютних операцій є політика валютних обмежень — це сукупність регулятивних заходів, які передбачають установлення законодавчих або нормативних правил щодо заборони, лімітування і регламентації операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні обмеження — один із найважливіших інструментів реалізації валютної політики держави.