Громадяни України, іноземці та особи без громадянства

Увесь комплекс прав і обов’язків громадян, закріплених нормами адміністративного права, а також гарантії реалізації прав і обов’язків складають адміністративно-правовий статус громадянина, який визначається обсягом та характером адміністративної правосуб’єктності громадян, яку становлять адміністративна правоздатність і дієздатність. Так, правовий статус громадянина включає в себе:

– невід’ємні права та свободи людини і громадянина, зокрема, право на життя, здоров’я, честь, гідність, свободу та особисту недоторканість та ін.;

– права та обов’язки, гарантовані Конституцією України та закріп­лені правовими актами вітчизняного та міжнародного законодавства;

– гарантії реалізації цих прав і обов’язків та їх охорона законом і механізм захисту органами держави та місцевого самоврядування.

Адміністративно-правовий статус громадянина реалізується у відносинах, що виникають у зв’язку з:

– використанням громадянином його прав у сфері державного управління;

– виконанням громадянином покладених на нього адміністративних обов’язків;

– порушенням прав і законних інтересів громадянина і відновленням порушених прав, тощо.

До переліку суб’єктів адміністративного права України входять також іноземці та особи без громадянства, адміністративно-правовий статус яких знаходить своє закріплення в Конституції України, міжнародних договорах та інших актах законодавства України. Проте відмінності в адміністративно-правовому статусі цих суб’єктів полягають у:

– моменті виникнення — оскільки громадяни України набувають адміністративно-правового статусу на території України з моменту свого народження, тоді як іноземці та особи без громадянства набувають його з моменту в’їзду на територію України;

– моменті припинення — іноземці та особи без громадянства втрачають адміністративно-правовий статус з моменту виїзду їх з України, тоді як наші співвітчизники мають його (статус) аж до своєї смерті або прийняття громадянства іншої держави;

– обсязі прав та обов’язків.

Імміграційний процес в Україні є кількісно обмеженим, тобто існує квота імміграції як гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України у ви­значеному ним порядку за категоріями іммігрантів, зокрема:

– особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

– особи, які раніше перебували в громадянстві України;

– батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

– особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років із дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Однак за певних умов дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

– одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

– особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України тощо.

Особливої уваги в останні роки заслуговує адміністративно-правовий статус іноземців, які визнані біженцями. Зокрема, Закон України “Про біженців” вiд 21 червня 2001 р. біженцем визнає особу, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соці­альної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

статус біженця не надається особі, яка:

– вчинила злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

– вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів тощо.