Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы на екзамен с админки.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
210.69 Кб
Скачать

51. Види додаткових адміністративних стягнень.

Адміністративне стягнення - захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративне стягнення зазвичай знаходить свій прояв у моральному чи матеріальному впливі на правопорушника. Окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати в собі моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. У статті 25 КУпАП зазначено, Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Існують два види додаткових стягнень: оплатне вилучення, конфіскація.

Оплатне вилучення. Застосовується тільки щодо предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосередньо об’єктом адміністративного правопорушення. Воно полягає у примусовому вилученні предмету, його реалізації та передачі колишньому власнику вирученої суми з відрахуванням витрат по реалізації.

Конфіскація. Конфіскація предмета який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення полягає у примусовій передачі цього предмета у власність держави. Дане стягнення застосовується органами адміністративної юрисдикції як павило як додаткове стягнення, інколи як основне.

57. Управління внутрішніми справами. Структура та повноваження органів.

Сутність управління у галузі внутрішніх справ і його особливість полягають в тому, що в процесі такого управління здійснюється безпосередня охорона прав і свобод громадян, а також забезпечується громадський порядок та громадська безпека.

Під термінами «громадська безпека» і «громадський порядок» взагалі розуміється певний позитивний стан, що існує в суспільстві, забезпечення якого гарантує уникнення певних небезпек як перед суспільством, так і перед окремими громадянами. Цінності, яким загрожує небезпека, є досить різноманітними.

Громадський порядок — це певна система відносин, належний порядок, що склався у суспільстві, який відповідає інтересам держави і всіх її громадян. Це сукупність встановлених у державі правил поведінки у громадських місцях, які регулюються правовими, моральними та іншими соціальними нормами.

Якщо йдеться про громадську безпеку, то на перший план виступає елемент загрози, що посягає на такі цінності, як життя, здоров'я, власність, тобто це система відносин, яка складається в процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров'ю громадян та їх майну.

Основними завданнями органів внутрішніх справ є: гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; накладення адміністративних стягнень; гарантування пожежної безпеки.

Верховна Рада України забезпечує законодавче регулювання відносин як у сфері внутрішніх справ, так і в інших сферах життєдіяльності на всій території України; здійснює законодавче регулювання організації управління внутрішніми справами щодо захисту конституційних прав і свобод громадян.

Президент України видає укази, розпорядження з питань, які належать до сфери внутрішніх справ, захисту життя та здоров’я громадян, їхніх прав і свобод, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки і боротьби зі злочинністю; призначає на посаду міністра; вживає інших заходів, спрямованих на зміцнення правопорядку і громадської безпеки.

Уряд України на підставі і на виконання законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента України видає постанови та розпорядження з питань управління в сфері внутрішніх справ і перевіряє їх виконання; здійснює заходи із забезпечення законності, прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю; організовує і скеровує роботу органів виконавчої влади у сфері внутрішніх справ.

Усі органи виконавчої влади поряд зі своїми основними функціями виконують великий обсяг роботи із забезпечення громадського порядку і безпеки в доручених їм сферах діяльності. Особлива роль належить тим органам, яких називають “силовими”, зокрема Міністерство оборони України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державна прикордонна служба, Служба безпеки України, податкова міліція, митні органи, органи юстиції та ін.

Нарешті, функціонують державні органи, спеціально створені для захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, боротьби зі злочинністю, забезпечення громадського порядку та безпеки. До них належать органи внутрішніх справ і внутрішні війська МВС України.

Міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав та свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об’єктів.

У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також положенням “Про Міністерство внутрішніх справ України”, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року.

МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління МВС України в АРК, місті Києві та Київській області, управління МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

Важливу роль серед державних та громадських органів, що забезпечують та сприяють правопорядку в державі, відіграють внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, діяльність яких будується на принципах законності та гуманізму, поваги до особи, її прав і свобод. Внутрішні війська складаються із з’єднань, військових частин і підрозділів з охорони важливих державних об’єктів, зокрема атомних електростанцій, і виправно-трудових установ, зі супроводження спеціальних вантажів і конвоювання заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв’язку, військових установ, навчальних закладів та навчальних частин.

Місця розташування на території України зазначених з’єднань, військових частин, установ внутрішніх військ визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України і погодженням з місцевою владою. Чисельність внутрішніх військ встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України. Штати з’єднань, військових частин і установ внутрішніх військ затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Контроль за діяльністю внутрішніх військ здійснює Міністр внутрішніх справ України. Нагляд за дотриманням законності в діяльності внутрішніх військ здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.