80. Поняття та види форм державного управління.

Форма державного управління – зовнішньо виражена дія – волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його комплекції для досягнення управлінської мети – вираження у зовнішньому вигляді конкретних дій державних органів, їх структурних підрозділів і посадових осіб, які здійснюються у процесі виконавчої діяльності й спрямовані на реалізацію функцій управління.

Види форм державного управління

– видання (прийняття) нормативних актів управління - встановлення в рамках закону відповідних правил пове­дінки учасників адміністративних правовідносин у відповідних сферах державного управління. Метою цієї форми діяльності є підвищення ефективності регулюючого впливу права на суспільні відносини шляхом конкретизації та деталізації загальних норм, що містяться в конституції та інших законах і видання на їх основі підзаконних актів органів виконавчої влади (Указ Президента України, Постанова КМ України, рішення місцевої держадміністрації та ін.);

– видання (прийняття) індивідуальних (ненормативних, адміні­стративних) актів управління-забезпечують встановлення, зміну чи припинення конкретно визначених адміністративних правовідносин шляхом установлення конкретним суб’єктам правил поведінки та їх припинення після безпосереднього одноразового застосування. При цьому ці акти не є джерелами адміністративного права, однак вони виступають юридичними фактами і породжують правові наслідки (наказ про прийняття чи звільнення з посади, преміювання чи нагородження окремих працівників, видача дозволу на в’їзд на територію ЧАЕС тощо);

– проведення організаційних заходів -здійснення систематичних, постійних та спрямованих заходів щодо належного забезпечення та цілеспрямованого виконання органами державного управління виконання поставлених перед ними завдань та функцій (проведення селекторних нарад, прес-конференцій, круглих столів, розробка методичних рекомендацій та інструкцій і под.);

– здійснення матеріально-технічних операцій- носять допоміжний характер, однак за своїм обсягом та значимістю в забезпеченні управлінського процесу органів виконавчої влади мають вагоме значення у створенні нормальних умов для роботи апарату управ­ління (діловодство, реєстрація, оформлення та розсилання документів, аналіз та систематизація інформації, підготовка аналітичних та статистичних показників та ін.);

+ (окремо виділяють)

Адміністративний договір — угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб'єктом виконавчої влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права й обов'язки сторін.

81. Реформування центральних органів виконавчої влади: завдання, правова основа.

Провідним владним суб’єктом адміністративного права є органи виконавчої влади та їх посадові особи. Саме на них лягає основне навантаження щодо практичного забезпечення прав і свобод людини і громадянин в процесі здійснення державного управління. Тим самим є природним, що новітня адміністративна реформа почалась із реорганізації центральних органів виконавчої влади.

У відповідності до Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних виконавчої влади» з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління був розпочатий перший етап новітньої адміністративної реформи і затверджена схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. До оновленого складу Кабінету Міністрів України увійшло шістнадцять міністерств. Була затверджена структура інших центральних органів виконавчої влади, п’ятдесяти трьох центральних органів виконавчої влади та трьох центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. При цьому визначено, що діяльність інших центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.

На думку Прем’єр-міністра М.Я. Азарова, найголовніше завдання адміністративної реформи полягає не лише у скорочені видатків, а й у створенні ефективної системи управління в країні. Вона має відповідати вимогам часу, не повинна бюрократизувати процеси чи затягувати прийняті рішення. Навпаки давати змогу швидко і ефективно реагувати на ситуацію.

З метою сприяння належній реалізації заходів з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, підготовки узгоджених пропозицій щодо визначення повноважень центральних органів виконавчої влади, Розпорядженням Президента України від 23 грудня 2010 р. № 1203-рп була утворена Робоча група з опрацювання питань, пов’язаних з оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади, керівником якої призначений Міністр юстиції України. До компетенції Робочої групи віднесено: розробку плану першочергових заходів щодо забезпечення оптимізації системи центральних органів виконавчої влади; здійснення аналізу проектів положень про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та підготовку висновків щодо оптимізації повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх завдань і функцій та ін.

Послідуючі ж заходи адміністративної реформи у сфері органів виконавчої влади більш детально озвучені Міністром юстиції України О.В. Лавриновичем, зокрема на його погляд: координуючу роль під час проведення адміністративної реформи бере на себе Президент України, так як нині він — єдина посадова особа і єдиний орган, який у змозі реально це зробити.

Висновки:

1. Основною метою адміністративної реформи є створення ефективної системи управління країною.

2. Вихідним положенням реформування системи органів виконавчої влади є реалізація принципу субсидіарності, коли на часі зміни в системі всієї виконавчої влади, істотне скорочення чиновників на місцях та одночасне посилення ролі і збільшення повноважень органів місцевого самоврядування, але не за рахунок чисельності, а за рахунок якості.

3. Координуючу роль під час проведення адміністративної реформи органів виконавчої влади бере на себе Президент України, так як нині він єдина посадова особа і єдиний орган, який у змозі реально це зробити.

4. Реформування органів виконавчої влади здійснюється у два етапи: перший – реформа центральних органів виконавчої влади; другий пов’язаний із оптимізацією влади на місцях