4.4. Некорисливі злочини проти власності Ст. 194. Умисне знищення або пошкодження майна.

При застосуванні цієї статті існують проблеми, пов’язані із кваліфікуючими ознаками. Одна з них – вчинення дій «шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом». Слід пам’ятати про слова, що узагальнюють наведені способи: «інші загально-небезпечні». Враховуючи це законодавче положення, кваліфікуючу ознаку, що обговорюється можна застосовувати лише за умовою що обраний злочинцем спосіб є дійсно загально-небезпечним, тобто створює небезпеку для життя, здоров’я чи власності інших осіб. Якщо такої небезпеки нема, сам по собі підпал, вибух тощо не дає підстав для застосування цієї статті. Наприклад, злочинець спалив чужу машину далеко від житла інших людей, тобто ні здоров’я, ні життя ні власність людей не лише не постраждали, а за тих умов і не могли постраждати. На жаль, цю обставину на практиці іноді ігнорують, що є порушенням закону.

Ще одна проблема породжується, знов таки, нерозумінням деякими практиками того, що крім прямого умислу існує ще і умисел непрямий, який неможна плутати із злочинною самовпевненістю. Йдеться про кваліфікуючу ознаку «загибель людей чи інші тяжкі наслідки». Вина щодо таких наслідків умисного знищення чи пошкодження майна у ст. 194 передбачена лише у виді необережності (про це свідчить насамперед відносно невелика санкція). Якщо злочинець діяв хоча б із непрямим умислом до загибелі людей – до нього крім ст. 194 слід застосовувати і статтю 115 «Умисне вбивство». Нагадаємо, що непрямий умисел має місце, коли особа, знищуючи чи пошкоджуючи майно, передбачала, що наслідком цього може бути загибель людей, не бажала цього, але свідомо це припускала (тобто не виключала можливості такої події, не була впевнена у тому, що ніхто не загине). Така ситуація можлива, наприклад, за умовою, що злочинець, підпалюючи чужий дім, не знає точно – чи відсутні там люди. Це вже не знищення майна, що потягло загибель людей, а знищення його загально-небезпечним способом (якщо вогонь міг би перекинутися на інші дома чи приміщення) та умисне вбивство, тобто ідеальна сукупність злочинів.

Співвідношення умисного знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК) із диверсією (ст. 113 КК) та масовими заворушеннями (ст. 294 КК).

Питання про розмежування цих злочинів викликане тим, що і при диверсії, і при масових заворушеннях може бути знищеним або пошкодженим чуже майно. Щоб орієнтуватися у кваліфікації таких дій, слід пам’ятати, що диверсія передбачає знищення чи пошкодження майна саме з метою підриву економічної системи держави, а масові заворушення вчинюються не однією особою й навіть не просто групою осіб, а натовпом.

Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики (ст. 194-1)

Ця стаття передбачає окремий випадок умисного пошкодження чи знищення майна, тобто місить спеціальну норму щодо той, що передбачена ст. 194. Предметом ст. 194 -1 є не будь-яке майно, а об’єкти електроенергетики.

Особливості наслідків основного складу полягає у тому, що ними є потенційна шкода у двох варіантах, а крім того ще і шкода реальна. Підкреслимо, що усі ці наслідки передбачені саме у ч. 1. Наслідки викладені наступним чином: «…якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормальної роботи цих об’єктів, або спричинили небезпеку для життя людей. Така конструкція основного складу є нетиповою. Насамперед слово «могло» є дуже невизначеним, оскільки передбачає будь-яку ступень ймовірності події, навіть надзвичайно малу, тобто абстрактну можливість. Використовувати таку ознаку у статті КК рівнозначно тому, що б взагалі не включати до диспозиції вказівку на наслідок. Зрозуміло, що ситуація абстрактної можливості порушення нормальної роботи об’єктів електроенергетики значно відрізняється за ступенем суспільної небезпеки від той, коли ця робота дійсно порушена, проте обидва «наслідки» передбачені однією частиною статті. До того ж, ця ж частина містить і вказівку на створення небезпеки для життя людей (слово «спричинило», яке використовує законодавець важко визнати адекватним). Висновок щодо частини 1 статті 194-1 наступний: фактично її можна використовувати у випадках будь-яких пошкоджень об’єктів електроенергетики, тому, що абстрактна можливість порушення їхній нормальної роботи (саме такий зміст слова «могло») існує завжди. Зрозуміло, що наслідки у виді порушення нормальної роботи об’єкту чи створення небезпеки для життя людей мають вплинути на вид та розмір покарання у межах санкції, тому вони мають бути чітко визначені у процесуальних документах.

Наслідки ч. 3 ст. 194 аналогічні тим, що передбачені у ст. 194. Вони вже обговорювалися, або не зайвим буде нагадати, що ця частина передбачає необережне ставлення до наслідків. У разі хоча б непрямого умислу до загибелі людей застосовувати слід і ст. 115. Умисне ставлення до інших тяжких наслідків також вимагає сукупності ст. 194-1 із відповідним злочином.

Ст. 197 КК Порушення обов’язків щодо охорони майна.

Особливість статті полягає у тому, що вона передбачає злочин зі спеціальним суб’єктом (нагадаємо, що у розділі, що аналізується, таких статей лише дві: перша – ст. 191). Відповідно до диспозиції ст. 197 суб’єктом є особа якій доручено або зберігання майна, або його охорона. Ним може бути сторож, гардеробник, експедитор, кур’єр та ін. Це стосується лише суб’єкта, що не є службовою особою. Якщо ж службова особа не організувала належним чином відповідну діяльність (зрозуміло, що така особа не повинна особисто охороняти та зберігати майно) – за умовою наявності істотної шкоди вона відповідає за ст. 367 «Службова недбалість».

Склад злочину, що передбачений ст. 197 – матеріальний, тобто стаття містить вказівку на наслідки. Вони сформульовані у якості оціночного поняття – «тяжкі наслідки для власника майна». Питання про їх наявність вирішується з урахуванням усіх обставин справи. Ними визнають викрадення майна, що обумовлене неналежною охороною, псування майна у значних розмірах та ін.

Вина при вченні цього злочину може безперечно бути умисною чи необережною щодо діяння, тобто порушення обов’язків. Переважає думка, що вина щодо наслідків може бути тільки у формі необережності.